мріяти марно
вони як розмова про попіл
сняться колібрі
й могутній старезний Поділ
наполовину але все ж майже по плечі
мрія наступить на пяти
й розірветься тіло навпіл
мрії й розмови поділять
на думку і діло
хочеш не хочеш октаву ше вищу береш
фальш запливає на синє
як небо як очі
глянець безбарвний
Мода на кохання
Ihor Zubrytskyi — 23/12/2007 - 13:10
Твір написаний під враженням від прочитання Криштопи "Кохання, секс і смерть гарантовані"
Так багато слів, паперу, чорнила, сліз, криків, благань, плазувань і т. д. Говорять, говорять, говорять, а його все меншає. Хто бачив кохання? Якщо ви бачили цього підступного злодія спокою, то скажіть мені, маю до нього розмову!
Кровожерлива омела
Ihor Zubrytskyi — 11/12/2007 - 21:52
Омела доїдає дерево,
красивий паразит на тілі людства.
Всмокталася у кров,
і п*є її нахабно без упину.
А дерево зсихається щоранку,
були й нього добрії часи.
Але тепер єдине залишилось,
тож і йому пора іти.
Ну що ж, весна прийшла,
але немає вже зеленої листви.
Та і омели вже нема,
з хазяїном пішла й вона.
ВІЧНА ПАМЯТЬ ЖИВИМ
fynzik — 6/12/2007 - 14:05
„Затянувшаяся война в конце концов уничтожает и самого победителя”
Пауло Коельо
Рукописи горять найкраще
Ihor Zubrytskyi — 5/12/2007 - 01:57
Вона сиділа край вікна,
І споглядала всю картину,
І це була ретельна гра,
Проводити так цілу днину.
Кричати холодно, мовчить.
І дивиться на сивий простір,
А батько Час в пітьмі ячить,
Не збереже тепло зім'ята постіль.
Сторінки складені лежать,
В вогонь їх кинути б здалось,
Та непорушная печать,
Опутала їх силою, чогось.
Екзгібіціоністка
Тимченко — 29/11/2007 - 13:44
Нагла осіння ексгібіціоністка скинула з себе все обдовбане і покорчене в'яле листя. Вона послала всіх під три чорти і роздягнулась догола.......... щоб дихати.
Ретроспектива
Ihor Zubrytskyi — 14/11/2007 - 17:58
Невже ти думаєш,дитино,
що світ для тебе весь, великий.
Хіба для тебе не є дивно,
що кожен порух твій безликий.
Що скажеш ти, коли не знаєш?
Чим світ зав*яжеш на майбутнє?
Що зробиш ти, коли кохаєш?
Що в мріях твоїх є розпутніх?
Ти криєш інстинкти, бажаючи правди,
шукаєш memento, знаходиш обман.
Здається що було так завжди,
озера душі
Ihor Zubrytskyi — 7/11/2007 - 16:47
Очі – озера душі,
Прекрасні прояви святого,
Провісники ходи нового,
Бачиш часом їх у сні.
Зазираєш у ніжні глибини,
І блукаєш години,
Інколи днини,
Шукаючи спочину.
Як приємно пливти з течією,
Тихими водами припливу,
Вдивлятися у душу дивну,
Вдовольнятися красою тією.
Що ховається в глибині,
Переливається барвами,
Наш шлях
Ihor Zubrytskyi — 26/10/2007 - 21:08
Ми пройдемо з тобою через муки, які життя нам зготувало,
Коли знайду тебе у своїх снах, реальністю забутих.
Самому по вугіллі, що палає цим жорстоким світом,
Так важко йти, а час у вічність тягнеться безмежну.
Куди ступати слід не знаю, мій шлях давно в століттях загубився,
Тепер уламок давнього роману у душі моїй засів,
Поціновувач марним стражданням
Strekoza — 18/10/2007 - 11:18
День у відповідь -
Погляд повторює.
Мої очі наведені карим.
Дотик твій, мій образ спотворює,
Віддає таємничим жаром.
Я літала -
Вони губилися.
Твої принципи давали збої.
В поцілунку - на нас молилися,
Але ми не лишали зброї.
Час не дихає -
Життя рухливе.
Ми, колись загадаєм бажання.
І можливо, хтось для нас винайде