Чому я є прихильником консерватизму в політиці?
Бо традиція українського державотворення була перервана в часи радянського періоду. А навіть за владарювання Російської імперії була розроблена конституція Пилипа Орлика, що взагалі була однією з перших європейських конституцій.

Ситуація, яка склалась станом на сьогодні - нехарактерна для нашого народу і базується на негативній радянській традиції. Тому так, я маю консервативні погляди на державотворення, а саме планую відновити зв’язок і використати попередній досвід.

6

Окурок-Кортнєв зовсім не заспаний. Він злий і розтривожений:
– Нарешті, ваша загульносте! Повзи, повзи, бля, нагору – ждуть-с!
Я метелик. Я просто п’ю нектар. П’ю собі й п’ю. І що вам до того?..

Незнайомій пасажирці з-під
Михайлова в далекому
1978 році присвячую.

5

Він не повірив. Скривився наче доскіпливий глядач, котрий розгледів фальш у грі актора:
– Олександре Васильовичу! Я ж вас просив...
– Не вірите? Що ж, ходім до напарника – він підтвердить. Я ж не знав, що ви впадете мені на кумпол і зшепотітися з ним ніяк не міг.
Ріпа попідтягував болти десь під сподом „Фольксвагена” й вони поїхали до Олега.
Олег саме збирався кудись іти й вони застали його, коли той уже зачинив за собою хвіртку. Побачивши знайоме авто, спинився.

1

Я ніколи не бачив сонця. Я ніколи не бачив неба. Я ніколи не бачив кольорового світу. Небо. Воно, здається, синє? А сонце яке? Чорт, не пам’ятаю! Ніяк не можу згадати і це мене до біса дратує! Яке воно, сонце, іму його мать!? Якого кольору!?

Юля

Корови за вікном, фарби й неподатливий пластилін.

Ірина

Вацлавська площа, ляпас і закордонна горілка.

Ірина прокинулася пізно. Довго ніжилась в ліжку, розтягуючи білохмарний млосний стан пробу¬дження, згадуючи напівзотлілі нічні видива, – квапитись було нікуди. Та врешті підве¬лась, накинула теплий, лагідний, як пух, халатик і підійшла до вікна. За два кроки від підвіконня заплю-щила очі й відкрила їх, коли простягнута вперед рука торкнулась шибки. Ні! Це не сон – це правда!

Ромка

Забіякуватий коник та вмовкле птаство Стрийського парку.

А колись в її житті з'явиться той, хто називатиме її так, як називав колись дідусь... і тільки дідусь... Він умітиме голосно сміятись і тихо плакати...Він знатиме, хто вона і йому не потрібно буде пояснень. Ніколи... Він точно пам'ятатиме дату їх знайомства і ніколи не зрозуміє, навіщо... і тільки він знатиме, про що вона плаче... і геть не тому, що вона йому те розповість, чи хто інший, а тому, що просто знатиме... Він буде для неї кращим, але вона завше називатиме його лише другом... бо більше буде не треба...

КУПАЛЬСЬКА НІЧ
П’єса-мініатюра для дітей

Село вмости лось на горбочку –
Чиясь садиба, груша, тин.
А у вербовому віночку
Тече ріка і пестить млин.

Тече, гойдає очерети,
Колише гуску й гусака,
Сховала від очей тенета….
Тече - прозора і легка.

Сідає сонечко за хмари.
Дівочі линуть голоси —
Старих пісень продавні чари
Збудили луки і ліси.

Ой на Івана, на Купала
Дівчина зіллячко шукала,
Дівчина зіллячко збирала
І парубків ним чарувала.

Приспів:
Ви чату-чару, чарівниці,
Йдіть геть, русалоньки – сестриці.
Вогонь купальський догоряє,