Діалоги з мумією 3

Мумія вийшов на поверхню, в одязі яку вдягає сучасна молодь, навіть схожий на студента, якщо не вдивлятися, не помічати дивної досконалості, і тих темних браслетів на руках і ногах. Цей страшний гість дивився у небо у наше небо, примруживши очі, і я міг лише здогадуваси про що він може думати, і чим скінчиться ця історія початку якої я поки ще не знаю, та я довідаюсь, я змушу цю мумію говорити.

СЕНП
ПЛАНЕТА НАД
Тих, хто мав вроджену чи набуту здатність хоч частково трансформувати тіло, тепер називали латорами. Слово латор із давніх давен означало – той хто біжить у темряві, та тепер йому надали іншого значення – темний, хто тікає.

Ірина Солодченко

Перекручена реальність

Усі персонажі та події у романі – вигадані, і будь-яка подібність до живих або померлих персонажів або до теперішніх чи минулих подій є винятково та цілком випадковою

Здесь все было словно перекрученная реальность
Изученного мира, - одновременно страшная, смешная и нелепая...

Станіслав Соловйов, "Grunedaal"

Частина перша. Незримі ваги

1

ПОДАРУНОК ДЛЯ АЯТИ

***
Космічний катер занурився у атмосферу Іноти. На великому моніторі я бачила чітке зображення сірих дахів будинків, сірої захисної стіни навколо міста та чорних острівків великих гіллястих рослин, а навколо - нескінченний білий простір.
Я викликала на зв'язок башту, відповіді не дочекалась. Катер завис сто метрів над злітним полем, і я вирішила «приземлитись» без дозволу. Але наостанок все ж таки крикнула у мікрофон:
– Башта, дайте мені майданчик для посадки! – у відповідь тиша. – Башта!!! Сто метеоритів вам в борт!

1.
Інопланетний корабель впав на поверхню планети у зону сутінків. З космосу зона сутінків виглядає як тонка смужка умбри і охри щось між світлом і темрявою. Корабель впав у помірній зоні, трохи вище екватора, неподалік села По 56. Далеко від єдиного міста на планеті.

Солодкий весняний вітерець весело та м'яко гладить юне листя черешень, вони стоять на окраїні хуторка в декілька хат біля розбитої недавніми зливами грунтової дороги купаючись у вже теплих промінях сонця, що заходить,та наче подружки шепочуть про щось шелестя друг дружці листячком. Молода трава густо слалася до самого лісу, могутні велікани- сосни зустрічали її своїми потужними розлогими колючими гілками. Чути приємний гул хрущів, що лише з'явилися , вони пролітаючи . додають повний колорит українському вечору на Придніпров'ї.

І ось вона...
Її величність "Зона". За три кроки від молодого юнака.
Невидимий кордон. Лінія смерті. За якою починається справжнє божевілля. За якою не діють більше закони людяності. Пуста, холодна, бездушна "Вона".

Весняні пригоди

1. Початок історії.

Був приємний теплий весняний день. Сонце вже схилилося до заходу і своїм золотистим промінням освітлювало алею парку. Я гуляв після школи і якось випадково потрапив у стару частину міста. Не зовсім випадково – я проводжав свого приятеля дитинства, якого зустрів після уроків. Ми з ним разом виросли, але потім мої батьки поміняли квартиру і вже не було можливості часто бачитися.

Брамники.

"Три чверті” різко пригальмував біля брами, і я спросоння ледь не розквасив носа об скло.
- Приїхали... – буркнув Бренан, зістрибуючи на землю.
Протерши очі, я відчинив дверцята, і слідом за ним підійшов до потемнілих від часу воріт. Бренан став гамселити по них кулаком.
- Там ніхто не живе... – роздратовано подав ззаду голос професор Фінеган, протираючи окуляри.
- Проста ввічливість. – прокоментував командо. – Замкнено, одначе.
- Нам краще було б залишитись в Гілфорді. – професор знову взявся за своє.

на східній Україні
от диво-дивина
побачили дівчата
горбатого куня.
І кунь їм посміхався
сим зубом зулутим
і хвиркав і сіпався
бо був кунь мулудим.

чи жіба в лужі дрисне
чи кунь ногой забьє
дівчата враз лякаються
а кунь із горя пьє.