КУПАЛЬСЬКА НІЧ
Валентина — 26/01/2010 - 13:48
Збірка: Біотоки кохання
КУПАЛЬСЬКА НІЧ
П’єса-мініатюра для дітей
Село вмости лось на горбочку –
Чиясь садиба, груша, тин.
А у вербовому віночку
Тече ріка і пестить млин.
Тече, гойдає очерети,
Колише гуску й гусака,
Сховала від очей тенета….
Тече - прозора і легка.
Сідає сонечко за хмари.
Дівочі линуть голоси —
Старих пісень продавні чари
Збудили луки і ліси.
Ой на Івана, на Купала
Дівчина зіллячко шукала,
Дівчина зіллячко збирала
І парубків ним чарувала.
Приспів:
Ви чату-чару, чарівниці,
Йдіть геть, русалоньки – сестриці.
Вогонь купальський догоряє,
Нечистий Землю залишає.
Ой на Івана, на Купала
Дівчина косу розплітала,
Дівчина косу розплітала
Та зелен-зіллям прикрашала.
Приспів:
Ви чату-чару, чарівниці,
Йдіть геть, русалоньки – сестриці.
Віночок милому плела,
Тож не топи його вода.
Ой на Івана , на Купала
Чаклунка вроду позичала,
Чаклунка вроду позичала
І дівчиноньку научала.
Приспів:
Ви чату-чару, чарівниці,
Йдіть геть, русалоньки – сестриці.
Вогонь купальський силу має.
Вогонь купальський сповіщає:
Ой, ти, дівчино — сонце красне,
У тебе хлопець — місяць ясний.
У тебе серце, як багаття,
У нього шабля й вільні браття.
Приспів:
Ви чату-чару, чарівниці,
Йдіть геть русалоньки – сестриці.
Вогонь купальський догоряє,
Нечистий Землю залишає.
Маруся
Скажи, Оксано, чи ти віриш
Купальському вогню і святу?
Диви, як вміло і завзято
Плетеш вінок і, мабуть, мрієш,
Що твій закоханий Іванко
З вечері, мабуть, й до світанку
Тобі пришле слова кохання…
Оксана
Чого загадувати зарання ?!
Бере дівчина зілля й цвіт
Плете вінок — чарівний світ.
Чому б не спробувать, Марусю?
Так само, як колись бабуся,
Купало з квітами зустріти,
Зі свічкою вінок пустити…
Я чула, що казали люди.
Яким вінок у тебе буде,
Така й сплететься потім доля.
Вінок, як сон, – небесна воля.
Від рути — вся краса дівоча
Розквітне так, як серце схоче.
Вплетеш ромашки білі квіти,
То будуть в тебе гарні діти.
А мак — від порчі й злого ока…
Ходімо швидше.
Маруся
От морока.
Дивись: іде сюди старенька.
Стара жінка
Ой, дівчино, моя любенька,
Купальського плетеш віночка,
А де ж пісні, а де сорочка?
Не можна рвати цвіт на луках
Без оберегу, бо у муках
Кохання зможеш віднайти...
По росах босая ходи
І коси заплітай тугенько,
Як научала мила ненька.
А на подолі мережа
Від ящерок і від ужа,
Тебе, красуню, захистить,
У штанях дівці не ходить...
Сказала, зілля-цвіт зірвала
І зникла тихо за горбочком,
Дівчат лишивши із віночком.
Маруся
Ой, сестро, я піду додому.
Ці забобони геть нікому
І непотрібні, й нецікаві,
Як дзеркало в старій оправі.
Сестра пішла. А біля ставу
Гойдає вітерець купаву.
Дівчина зачекалась хлопця...
Аж за горбок сідає сонце,
І йде ватага парубків —
Ставних, веселих юнаків.
Василь
Іване, друже, як Оксана?
Чи на Купала не зав’яне?
Бо щось Маруся серце крає…
Амур без промаху стріляє!
Іван стоїть, ховає очі
Іван
Що це за балачки дівочі?
Оксана, Ольга чи Маруся...
Я вибирати не беруся.
Ще рано ланцюги чіпляти...
Ходімо краще хмиз збирати.
А за кущем стоїть Оксана
І, наче сніг, від болю тане.
Андрій (роздратовано гукає)
Навіщо ж іншу душу краєш,
Чому мовчиш? Чого чекаєш?
Скажи, що інше серцю миле.
І йди собі...
Іван
Не твоє діло!
Хочу кажу, хочу мовчу,
А схочу дуже —й закричу.
Петро
Достатньо, друзі, — не сваріться.
Ходімо краще, як годиться.
Розкладемо в степу багаття...
Купало ж вдячне за завзяття,
Всі суперечки і проблеми
Сьогодні вирішить.
(а вбік) Напевне!
Пішли. А дівчина сидить
І від образи вся тремтить.
Та ось з'являється бабуся,
Яку злякалася Маруся.
Стара жінка
(Вбік)
Хоч так дивись, хоч ворожи.
(до Оксани)
Красуне, ти мені скажи,
Невже своє серденько чисте,
Таке палке і променисте,
Ти згодна хлопцеві віддати.
За сірі очі й гарні шати?
Невже не бачиш, що за ним
Іде Холодник, братик зим?
Оксана
Не знаю я… Вінок сплела...
Забрала б геть його вода.
Кидає плетиво у річку.
Кидає і червону стрічку.
Оксана
Неси ріка. Неси за брід..
Стара жінка (тихо, наче заклинає вінок)
Неси від заздрощів і бід,
Неси тому, хто покохає,
Хто серце добре й щире має,
Хто захистить й не дасть упасти...
Оксана (до старої жінки)
Яке, скажіть, насправді щастя?
Стара жінка
Як сонце, як віночок твій...
Оксана
Це дивно. Та іде Андрій.
Стара жінка
А доля слово вже сказала.
Несе вінок — він від Купала.
Вінок, який ти, моя мила,
Воді й русалкам залишила.
Андрій
Оксано, чом не йдеш до нас?
Ходімо до вогню, вже час.
(Показує вінок)
Дивись, яке купальське диво!
Він твій?!
Стара жінка
(підштовхує Оксану)
Вдягай його сміливо.
Село вмости лось на горбочку –
Чиясь садиба, груша, тин.
А у вербовому віночку
Тече ріка і пестить млин.
Сховалось сонце, місяць тихо
Рахує зірочки свої.
Принишкли десь Мара і Лихо,
Замовкли в лісі солов’ї.
Десь чути гомін молодіжний,
Тріщать у вогнищі дрова….
Купало, як коханець ніжний,
Для всіх знайшов свої слова.
(Лине пісня)
Купало, Купале прийди,
Кохання мені приведи.
Там за горою, за сивиною
Щастя і долю знайди.
Щастя і долю знайди,
Та й не доводь до біди.
Милий-коханий хай тільки гляне,
Хай тільки прийде сюди.
Хай тільки прийде сюди,
Аж до матусі верби.
Серце чекає, спокій втрачає,
Милий-коханий прийди!