Наш шлях
Ihor Zubrytskyi — 26/10/2007 - 21:08
Ми пройдемо з тобою через муки, які життя нам зготувало,
Коли знайду тебе у своїх снах, реальністю забутих.
Самому по вугіллі, що палає цим жорстоким світом,
Так важко йти, а час у вічність тягнеться безмежну.
Куди ступати слід не знаю, мій шлях давно в століттях загубився,
Тепер уламок давнього роману у душі моїй засів,
Й породжує ідеї невідомі, та їх так важко зрозуміти.
І не пізнати цього із роками, бо що ці роки, пройшли й немає.
Й у темноті я бачу лиш ілюзію одну,
Про те виводиш як мене з пітьми на світло денне,
І йду я моря берегом й вдивляюся у обрій,
Й майбутнє бачу і в безхмарність поринаю.