Мода на кохання
Ihor Zubrytskyi — 23/12/2007 - 13:10
Збірка: Лабіринти душі
Твір написаний під враженням від прочитання Криштопи "Кохання, секс і смерть гарантовані"
Так багато слів, паперу, чорнила, сліз, криків, благань, плазувань і т. д. Говорять, говорять, говорять, а його все меншає. Хто бачив кохання? Якщо ви бачили цього підступного злодія спокою, то скажіть мені, маю до нього розмову!
Як же модно натякати сьогодні на любов. Відкривати всі глибини свого почуття, яке насправді є лише дзерколами поставленими один навпроти одного. Ми заглядаємо в них і бачимо відображення.. яке відображення ми бачимо? Кохання там точно нема, лише холодна безкінечність.
Я кохаю... фе... А я хоч знаю що таке кохання? В спільному незнанні ми могутні, ніхто не знає, але зато багато-хто говорить...
Можливо, якби менше теревенили то і розчарувань було б менше? Не кожне ж захоплення вже прекрасне почуття. А тут з усіх сторін лунає лише: "люблю, люблю, люблю" і плачі, і стогони, і благання: "ще, ще, ще", "дайте ще й того/тої напитися, з нею/ним у мене все вийде, моє серце розквітне весною, я оживу, покохаю!..."
Смішно.
Тож давайте краще кохати, а не ревіти над втраченим раєм.