Ретроспектива
Ihor Zubrytskyi — 14/11/2007 - 17:58
Збірка: Лабіринти душі
Невже ти думаєш,дитино,
що світ для тебе весь, великий.
Хіба для тебе не є дивно,
що кожен порух твій безликий.
Що скажеш ти, коли не знаєш?
Чим світ зав*яжеш на майбутнє?
Що зробиш ти, коли кохаєш?
Що в мріях твоїх є розпутніх?
Ти криєш інстинкти, бажаючи правди,
шукаєш memento, знаходиш обман.
Здається що було так завжди,
і у голові підступний дурман.
Що хочеш у мене, дитино,
скажи, зігнорую потім я це.
Хіба тобі не дивно,
що знайомим є моє лице?
Мене ти не бачила в цьому житті,
але, скажи, когось нагадав.
Не сумнівайся в своєму чутті,
тебе я колись уже знав.