Добрі речі
Консуело — 20/10/2008 - 15:33
Гуляю містом.
Сніг.
Передчуття
близького свята.
Дорослі починають
вірити в дива, -
великі діти.
А супермаркети
збувають різний хлам,
за знижками, -
на подарунки
друзям і сусідам.
Веселі вулиці
перед Різдвом,
блищать вітрини
барвистими гірляндами вогнів.
усе таке незвично
небуденне,
солодке, чисте, чепурне і свіже...
Тиняюся собі без діла.
Шукаю поглядом
реальність
безапеляційну.
Не віриться мені
у щирість та відвертість
цієї показної метушні.
Чому? не знаю...
Може, через ту
самотню згорблену бабусю
в підворітні,
що простягає мовчки перехожим
Прості речі
Консуело — 15/10/2008 - 16:08
Кошеня в куточку
згрібало скарби докупи.
За вікном - реготали діти
ганяючи травою
зарошених газонів.
Всміхалось сонце,
без тіні іронії -
до полудня було
іще неймовірно далеко.
Пахло свіжим хлібом
і ванільним цукром.
Мама готує сніданок -
здогадався хтось,
обіймаючи теплу ковдру.
Горнятко кави -
не допінг, а просто радість -
густого шоколодного кольору -
відчути себе молодим,
не боятися різних там
гіпертоній та ревматизмів,
дихати на повні груди.
Просто жити.
...i раптом свiт вибухнув
Я побачила твоє небо
Воно нависало
Над будинками,сiрою скелею
Пахло олiєю i цинамоном
Щойно випав дощ
I хмари народили моє небо
Iм'я йому було
''безкрайнiсть''
Це пiсня волi
Дихай у повнi груди
Бо можливо напитися
Жовтогарячими вiтрами
Вiтрила знiмай
Нащо плисти за небокрай?
Вiн закiнчується
Там,де починається
Твоя стеля
Битимуся головою
Поки не проб'ю
Я бiльше не твоя Троя
I навiть не чарiвна Єлена
Що,вмившись у кислотi
Бiльше не буде здобиччю
Краси
Я бачила нашi небосхили
I двi стежки
Кожному своє
На рiзних полотнах
Одними фарбами
Осiннi свiтанки
Кориця — 10/10/2008 - 23:21
Схiд сонця
Мiй початок-твiй кiнець
Твоєї величi вIнець
Розбився об мої цiлунки
Твоя iмпресiя-мої аккорди
Бринять переливи мiнорнi
З-пiд пальцiв,хмари розганяють
Що вигинають брови
Хмурими дугами
Твої зiтхання i мiй смiх
Скрипiння дощок пiд вiтрами
Що граються i греблi рвуть
I мiряються люттю
Iз дзвонами
I лiхтарями вогники магiчнi
Розпалюють в замрiяних очах
Твоя лиш нiч,а мiй-свiтанок
I дозрiвання виноградних грон
Це мiй початок-твiй кiнець
I свiт новий.
***
Затиснутий в долонях звiробiй
Що сяє i пахне лiтом
I мускатом,i барвами дитячих мрiй
Нічний метелик
Консуело — 8/10/2008 - 12:56
Лети на світло.
нічний метелик
беззахисний
перед світанком
ти можеш
заховатися у тінь.
але хіба цього
тобі достатньо?
Лети на світло.
хай воно обпалить крила.
та вже запізно буде
щось змінити.
Ти станеш
тільки
пилом невагомим,
крихкою згадкою
про непримітну смерть.
Та знаєш,все одно,
лети на світло.
Бо часом попіл -
ще такий живий
і навіть
за життя самЕ
живіший.
Ціна твоєї мрії -
то кінець,
та він значніший
багатьох початків.
Хай буде так!
ЛЕТИ, ЛЕТИ
на світло!
Хіба не говорив?
Лана Петренко — 6/10/2008 - 18:58
У монофонії поблідлих звуків
відізветься єдина струна
наших безтурботніх,
розфарбованих коханням днів.
Життя натисне кнопку “enter”,
і помандруєм туди,
де ще не ступала нога
напівмертвих людей.
А над головою
не припинить пекти
червоне сонце,
викликаючи біль.
Під “номер сорок” Моцарта
пропливатиме буденність,
ковтаючи страждання
наперекір любові.
Пожди, а що, як
додати трішки хмелю? -
“Ну от, хіба не говорив?”
Маленька Жюлi
Кориця — 5/10/2008 - 21:10
Маленька Жюлi
Любить показувати язика
Спiвати ''тру-ля-ля''
Тягати стрiчки у крамаря
I називати всiх йолопами
Стрибаючи в калюжi
У бiлiй сукенцi
''Тру-ля-ля!''
Маленька Жюлi
Любить залишати плями кровi
На ранковому простирадлi
I вивiшувати свою постiль
За вiкно ''нехай поспить
на свiжому повiтрi''
Жюлi-справжнє янголя
Коли смикає за вуса кота
I малює аероплани
На шпалерах,дiдугани
Розтiкаються соплями-слюнями
Коли Жюлi одягає рожевi сандалi
I крокує по сонячних
Вулицях,викликаючи смiх
Та захват,своїми жовтими
Кудрями та пухлими
Червоними вустами
Льлька-Жюлi
Спокуса говорити
Кориця — 4/10/2008 - 23:49
Яблочний штрудель
Лоскоче горло спокусою
Говорити
Давай поговоримо,любий
Бiль
Про спiтнiлi долонi вулиць
На яких розбили
Теплий шприц
Зi свiжо набраною
Осiнню
Останнього мiсяця
Кава будила в нас дiтей
Жбурляли опале листя
Один одному в лице
Упивалися власною
Безтурботнiстю
Стомленiсть
Закривали посмiшками
Смiялися мов навiженi
Самi в собi
Не мовлячи нi слова
Хто скаже першим?
Що це останнє наше
Бабине лiто
Плутаюся в твоєму павутиннi
Смакiв i спогадiв
Що кожен раз новi
I неповторнi
Лети в свiй Лондон
Пий вiскi з льодом
Робися снобом
I тодi гризи осiннє
Листя
Злягання
Здичавiлi злягання
За змогу
Знову злягатися
Залягати
На дно
На дерева
Давнi дерева
Дивляться на дивацтва
Хтивих хаток
(у яких постiйно хтось злягається)
Хитрих хрущiв
Що хрумкають хлiб
М'яких макiвок
Що махають маленьким
Сонним сонечкам
Смiються i смiшать
Небеса i наливнi
Яблучка
Дай друговi
Руку,радо
I дiлися
Якщо є чим
Руки на грудях
Кориця — 3/10/2008 - 18:25
Руки на грудях
Руки i тепло
Руки i на грудях
Тепло
Грубi руки i огряднi
Груди
Руки що стискають
Твої береги
Береги-вороги
Бо по рiзнi сторони
Слони
Величезнi,волохатi
Слони
Не торкалися твоїх грудей
Але хотiли б
Мерехтiли
Нiжнi перса пiд хвилями
Пружними
Мiцнiючими
Тепла
Лоскотно
Пальцям впиватися
В заборонене
Впиватися
Заборонено
Губами зраджувати
Краще зраджуй руками
Тiльки заборонено
Зраджувати губами
Прибери вiд грудей
Губи
Прибери
Не цiлуй i не пий
Лоскотно
Волосся лоскоче пальцi
Нище грудей
У серцi
Волосся
У волохатих слонiв
Лоскочуть пальцi