Риба
Загублена дитина — 4/08/2008 - 22:26
Знаєте, риби не вміють
розмовляти, тому заводять
собі товстезні блокноти
для мовчки розмов про погоду,
про останнє цунамі – сенсація! –
про нові коралові рифи,
про воду, брудну і чисту.
про кровожерну акулу,
про викрадену перлину
і про аквалангістів,
про чорне і червоне –
тобто про ікру;
для побутового трьопу
Пальці
Загублена дитина — 3/08/2008 - 15:17
Ви дивились колись на світ
крізь розчепірені пальці?
У Неї на обох руках
нема мізинків –
по чотири пальці.
Якщо розчепірити їх,
то між ними
тільки три
відтинки
простору –
менше
на один,
ніж у Всіх.
Коли на Вас впадуть
чотири промені,
Її торкнуться
тільки три.
Та коли між Ваших пальців
оселяться
чотири пустоти,
Ваші очі - зірки в темряві моєї пристрасті,
Вашa усмішкa, витворена цими дивовижно повними губами,
Сходить над моїм світом як сонце
чи веселка.
Я відчуваю дотик Ваших рук,
я вдихаю Ваше гірке тіло,
я відчуваю Ваші по-хлоп'ячому тонкі лопатки,
які, в цю мить, дорожчі мені від усього на світі.
ЕКСПЕРИМЕНТИ
Tamara — 28/07/2008 - 21:27
... Проводжу експерименти
над роздвоєною душею
навіваю їй ПРО ЩО
треба думати
ЯК відчувати
ЩО час від часу воскрешати
в пам`яті
що забувати.
Вона ж
веде себе як наркоманка, -
то екзальтовано слухняна,
то раптом затремтить
неодолимо
I дзенькіт колбочок
мені нагадує,
що смертна я
а не ВОНА.
Copyright © Tamara Hanenko
Такий дивний ранок
Кориця — 17/07/2008 - 16:17
[Ти завжди дивувався
Чому дитячi
очi
Так по-дорослому
Дивляться
На вогкi
спалахи вогнiв
Якi лунають передзвонами
Десь близько
четвертої ранку]
Коли всi поряднi
(зазомбованi)
Люди
ще сплять I бачать
Такi сюрреалiстичнi
Сни
З домiшками
червоного перцю
Приправленi
Неспокоєм
В той час,як спокiйно,наскоками
Часом в’яло,
Але швидко
Розливаються сонячнi бризки
По череп’яних дахах.
Першими прокидаються голуби
Воркочучи один одному
Що день настав
Вiн встав,
цей цар небес
I треба пити
його гуртом
I виконувати
Роль Пiвнiв
У маленькому провiнцiйному мiстi
За 9 рокiв проживання
в своїй кiмнатi
я тiльки зараз помiтила
що в мене за вiкном росте ВИШНЯ
звичайно це не Шевченкова
вишня
але теж мабуть казкова..
На смак її куштувати-
ризиковано,
все ж таки при дорозi стоїть..
але чомусь так хочеться
зривати самими губами
тi ягiдки i кривитися..
i плакати i будуть тi сльози-
кислотними...
можливо хмарки
теж жують такi вишеньки?
I тому в нас дивнi дощi..
здається варто повернутися
спиною
до дерева,як тобi в спину
влупиться
червоне,стигле ядро
пройде мiж грудей
або не пройде
або залишиться битися
замicть серця
Гуртожиток
Ihor Zubrytskyi — 6/07/2008 - 22:38
Найбільший мій ворог в моїй голові,
він плодить фантомів, страшні легіони,
він сповнює моє життя ілюзорним буттям,
і поглинає все світле та й темне що визріло у глибині.
Він нищить, руйнує все те що я творю,
у найсвітліші моменти приносить він тьму,
в той час же коли я готовий померти…
він променем світла наповнює ніч.
Старе кохання
Анаконда — 5/07/2008 - 19:27
Вже за вікном темніє,
на душі боліє.
Та сильна біль, яку пережила я,
при спогаді про нас.
Старе кохання -
як чорнобілі фотографії
треба закинути на найнижчу
полицю шафи...
І не згадувати ніколи :(
Мої почуття до тебе
вже застили,
як чай на морозі.
Знайду я нове,
нове кохання!!!
І там тебе не буде...
Пожежа
Ihor Zubrytskyi — 5/07/2008 - 11:57
Учора знов мій мозок закипів,
мабуть на нього мають вплив,
якісь процеси чи планети,
що недоступні є мені.
Він спалахнув бурштиновим вогнем,
що перекинувся на тіло й душу,
і довелося цілий вечір
гасити цю пожежу.
Сьогодні знову падав дощ,
й прокинувся немов нічого й не було,
Немов під гору камінь не котив,
діджей
...Ольга Мацо — 30/06/2008 - 21:41
я діджей
замовляй собі музику серця
але вибач у мене усе в мінорі
б,є по мені життя наче по барабану
чуєш як мелодійно
я діджей
послухай мене і послухайся
я вмикаю на повну гучність свої почуття
чуєш акорди серця
мовчи під його фонограму
я діджей
одягай мої навушники і слухай
музику серця з доставкою в вуха
чуєш як клавіші долі підігрують
мажором життя посміхається
я діджей
роздягай мене до навушників
і слухай мої ремікси
чуєш як струни любові тремтять
обережно це музика серця знайома по вуха