Я ніжно віддаю своє тепло
Твоїй душі, прекрасній, ніжній, щирій.
На радості моїй твоє крило,
З тобою лютий холод – теплий вирій…
Я ніжно…
Я міцно обійму твій гарний стан.
Мій подих завмирає поруч тебе…
Твоя адреса – Ніжності майдан,
Я тут живу, радіючи за себе.
Я міцно…
Я голосно скажу, як я кохаю,
Не здатний приховати правди звук.
Твоє кохання в резонанс лунає,
Красуне, нам не роз’єднати рук…
Я голосно…
Я впевнено зірву твій одяг вмить,
Хай потім ти мені про це згадаєш.
Та це не сон, моя душа не спить,
Вона летить, і ти також тепер літаєш…
Я впевнено…
Сопілка часу
Валерій Гребенюк — 16/03/2012 - 13:20
Coпiлкa чacy
Валерiй Гребенюк
Oгортає самотніть сопілку,
Тихо спогад у мрії луна...
Ще пригадує давню Фолійку:
На свята у пригоді була...
.
Жоломийка казково не грає,
Окаринки в зажурі мовчать.
І весілля жалійку минає,
На козбасі не грають до свят...
.
І бандури не чутно на ґанку -
У знедолі порвалась струна...
Посиденьок недільних поранку
Не збирає поважно вона.
.
Італійка самотньо заплаче -
Вже на ній не загратє скрипаль.
Скрипка - мрійниця, дивної вдачі
Відіграти воліє печаль...
.
А маленькі дзвіночки яскраві -
Ти була майже поруч
angel.studio — 15/03/2012 - 00:50
Знову новий день мене зустрів похмурим ранком,
Вкотре переміг у грі «Хто швидше?» зі світанком.
Повідомлення одне нове, знову якийсь спам,
За те, на що я так чекаю, точно все віддам.
Ти була майже поруч двадцять три хвилини тому,
А зараз посміхаєшся з екрана телефону.
Ти мов гірка таблетка, що застрягла в мому горлі,
Хронічно хворий я тобою, помираю так поволі.
На обличчі щира усмішка, в голові вулкан кипить,
Знаю що не можеш,але все рівно щось болить…
День за днем, як наркоман, я шукаю свою дозу,
Що мені до сонця, снігу, вітру, чи морозу…
Зайві пробачення
Валерій Гребенюк — 13/03/2012 - 19:15
Зайві пробачення
Валерій Гребенюк
Невагомою сутністю зваблення
Суму сльOзи вночі не побачені.
Ще у всесвіті мрій не означені
Полохливого потягу бавлення.
Аргументи душі не закінчені.
— У провину не став самозречення,
Пам'ятаю твої заперечення —
Не віддам я любов іншій дівчині!
— Ти мої зрозумій зацікавлення
Підсвідомо коханням приречені.
Промайнуло в останьому реченні —
Почуттів моїх глузду позбавлення...
Гнітом долі безтямно скалічені
Всі поняття, що мають значення.
— Ти пробач мої зайві пробачення,
Миті щастя давно перелічені.
Нові світи
lybomurko — 12/03/2012 - 21:21
Важка сторінка літерами скорена
на якір душу вкотре посадила.
У чорні смуги доля переорана
повік нового щастя б не зродила.
Заплутались ходи в чужих думках,
де будень прошиває плинність часу.
І дивиться із задзеркалля вже не птах,
а черв гидкий, що топче біомасу.
Чалапаючи в сірості мілких звитяг
сховай за спину рудементні крила.
Ти ж за компанію скорився та поляг,
бо шлях прокласти свій було не сила!
Маркими кольорами прикрашай надалі
понурі сепії прожитих марно днів.
Лишились мрії й ті лежать опалі
у перемішку із болотом зайвих слів.
І здавалося б це просто день.
Нічого в ньому бути не можливо.
Здавалося б це просто голос,
Але його не має...
Це просто кохання павутина.
Це я плиту, навіюю собі дурні надії.
Бо він ніколи більш не прийде...
Здається все було як учора,
А минув уже десь рік.
Здавалося поцілунки його не скінченні,
Та мимоволі я їх уже і забула.
Здавалося павутина ніколи не закінчиться.
Щоб я могла все продовжувати плести
Спогади про нього...
Та проходить час,
І його як не було.
Залишилась тільки фотографія
І та нікому не потрібна.
Залишилась павутина,
Я ореолом хмар летіла поряд
Наталка-Фіалка — 1/03/2012 - 21:38
Я ореолом хмар
летіла поряд,
А ти лиш шепотів
-Люблю, люблю…
Цей тихий шепіт
Мою душу пройняв
Та чи повірила
Насправді я йому?
Ти був так близько
І водначас в даль летіли,
Немов у вирій птах
Твої думки
“Ти, тільки ти
Якби, я була птахом
Ти був би небом
Ні, ти був би більше”
Бажала так же
Тихо я тобі відповісти
Та я мовчала-
На устах була печать.
Любов вона не проявляється словами,
А ти ділами
Лиш брехав мені,
Тихенький шепіт-
Арфи спів прекрасний
Та я не вірила,
Я скучаю…
Наталка-Фіалка — 1/03/2012 - 21:37
Я скучаю за твоєю усмішкою,
За губами повні насмішкою,
За холодним, колючим вогнем,
Що горів лиш для мене ніч за днем
Я скучаю за поглядом сірим,
Хоч зі мною так рідко був милим
Я скучаю за поглядом ніжним
І зневажливим- "Набридло бути маніжним"
Я скучаю- дурне відчуття
Я сучаю... і краю нема.