Відлітає промайнула осінь...
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:29
Відлітає промайнула осінь
Жовтим листям крізь прочинене вікно.
Завмира в очах небесна просинь
В предчеканні чорно-білого кіно...
Посумнілий день поволі гасне,
Ставить крапки краплями дощу... . .
Білиих квітів марево прекнасне
Невідомий насила віщун.
Поростягає сиві хмари простір,
Блудить нотами смичок зими.
Неозорий білосніжний острів...
І на ньому десь блукаєм ми.
09\2011
Думки птахами крізь роки
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:24
Думки птахами крізь роки
У небо давніх неповторень.
Життя римується в рядки
Зі слів вчорашніх обговорень.
Пролита кава на столі
Несклеїні думками втрати
Яка є правда на землі -
Ненавидіти чи кохати?...
Любити щиро навіки?
Небесне щастя обіцяти?
Наївну душу роздягти
і диким полум'ям згорати...
Чи не любити... проклясти
Назавжди ці шалені мрії!
Вдягнути маску простоти
І захлинатись в безнадії...
Як бути? Де себе знайти?
Що правда? Що брехня і злочин?..
Роками стомлені рядки
Про правильність судити хочуть.
І лиш красою вкритий відчай,
Спитаю в ночі: "Чом мені не спиться?"
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:20
Спитаю в ночі: "Чом мені не спиться?"
Моя ти доле, "чорна сивина",
Я знаю, що ти чуєш, одзовися!
...хоч в тім є , правда, і моя вина...
- це невимовно так кипить душа,
І серце тихо просить помолитись.
Це осінь, роси в небі залиша,
Словами думам дасть моїм напитись...
06/09/11
Хтось відміряє кожен крок...
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:17
Хтось відміряє кожен крок,
А хтось, на зло стереотипам, -
В майбутнє - із крилом розкритим,
Де шлях незвіданий - відкритий...
Щоб не було за чим жаліти,
Як доля враз зведе курок.
Життя - це шанс, щоб показати
Чи ми уміємо кохати.
І чи, наперекір всьому,
Готові прийняти вину.
Чи можемо крізь біль сміятись,
І чи припинем оглядатись,
Коли настане скрутний час,
І фільм, здавалось, не про нас.
У кожного свій власний шлях
І своя "правильна" дорога.
В житті не завжди перемога,
І ми - не Бог - судити когось.
І тільки вільний, наче птах,
Грабує наші будні час.
тримай собі свої думки
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:14
Тримай собі свої думки:
У ритм не завжди твої ноти.
Слова, що можуть обпекти,
Для серця - оголені дроти.
Мовчання - золото... Хіба?
Воно буває диким катом.
Незламна, здалося, душа...
Та це не так! Вона не атом.
Створи собі свою пітьму,
І там ховай фальшиві фрази,
І свою ненависть німу,
і непробачені образи.
Й залиш! Забудь! Не повертай!..
Нехай розвіються в просторі!
Людині добре там, де рай
в думках, у серці і розмові.
26.11.11
Дощ обриває тихо листя...
Ziro4ka — 30/04/2012 - 22:04
Дощ обриває тихо листя,
Мов на щоці гірка сльоза
обірве душу, мов намисто,
А в серці здійметься гроза.
Чомусь все так, хоч доля наче
не оминає щирих днів,
А серце тихо б"ється-плаче
без коментаріїв і слів.
2007
Вона його чекала
Ziro4ka — 30/04/2012 - 21:52
Дощ скрапує розгублені думки,
Мрійливим поглядом охоплює зажура.
І ніжно сипляться із неба пелюстки
Осінніх сліз, що линуть в забуття.
Вона його чекала цілу вічність,
Одна, посеред тисячі думок,
Одна, поміж світів, які сплелися
Віночком крізь тендітні почуття.
Та не втрачаючи надії на життя,
Душа її дзвеніла і цвіла,
Струною ніжно кликала й манила
Чарівна скрипка свого скрипаля.
18/11/07
Смерть минулого
Elja_Zavetnaja — 21/04/2012 - 17:50
Викидаю непотріб речей
Відкидаю засмічені думки
Вимикаю нечисті звуки
Вириваю з корінням минуле
Залишаю недосип ночей
Заливаю їх місяця повнями
Звикаю чути душевні крики
Замикаю у просторі теперішнє.
У мого янгола золоте волосся
artem2406 — 13/04/2012 - 19:26
У мого янгола золоте волосся,
І за спиною є невидимі крила.
Її голос ніжний мов лагідний вітерець
Що надимає у морі кораблів вітрила.
Очі блакитні мов небеса,
Посмішка немов промінчик сонця.
Знаю, що вона завжди поруч, десь там,
І, що колись я побачу її у віконце.
Ну а поки це всього лиш мій сон.
Вірю, що голос цей ніжний наяву я почую,
Знаю, що ніжно колись обійму,
Й обов’язково її поцілую.
Скажи будь-ласка "НІ"!
Наталка-Фіалка — 13/04/2012 - 12:27
Ця гра не для піару
Та крик: “Розбийте пару”
Звучить у голові
Скажи будь-ласка “НІ”.
Вона була, як всі
Слова репертуару
Являлись навіть в сні…
Підем разом до бару?
Скажи будь-ласка "Ні"
Біжать повз неї дні
І шепіт немов у сні:
-Ти усміхнись мені.