Вже час...
Надя — 31/05/2012 - 09:28
Вже час...І сонечко заходить,
І тепла нічка настає...
Гілля п"є з річки теплу воду,
Зозуляка бульше не кує...
На небі місяць появився,
Довкола зіроньки й зірки...
У хвилях місяць сонний вмився,
Черпнувши пригоршню з ріки...
Я так чекав...
Надя — 31/05/2012 - 09:19
Я так чекав на тебе моя доле,
Я так чекав, що сили за порога виглядав.
Я зустрічав що ранку сонце в полі,
Та звідки будеш йти, цього нажаль не знав.
Я милувався твоїм образом що миті,
Я говорив з тобою, ніби поряд ти була.
Я жив тобою, як і живу до нині,
Що ранку ти для мене немов квіточка цвіла.
Що дня збирав для тебе в полі квіти,
Що дня я мрія лиш про тебе, лиш одну.
Лиш ти одна, любов моя і діти.
Лиш ти одна, лише тобою я живу.
Твій ніжний дотик рук забути не можливо,
Твій погляд - полум’я в моїх руках.
Життя з тобою - чудо, все чудово,
коні
...Ольга Мацо — 28/05/2012 - 19:29
коні приходять без принців ніким не осідлані
стукають в душу підковами кличуть до себе до стайні
ніжно іржуть про любов і на кінському вже засіданні
просять ласкаво на скачки не перші свої й не останні
принци приходять без коней смішні й самовпевнені
корчать із себе богів хоч насправді вдається лиш коней
кажуть що дико закохані (може з якогось племені?)
я б перевірила їхні серця на уміст силікону
коні змішались із принцами принци із конями
всі залицяються просять щоб їх осідлали назавжди
тільки підкови лишаються коні стають зникомими
Квиток у інший світ.
Валерій Гребенюк — 10/05/2012 - 07:40
Квиток у інший світ.
Валерій Гребенюк
Створилося життя -
На злидні, на страждання,
У відпочинку бід,
На перехресті діб.
Сіреньке майбуття -
Всього лише чекання
Нездалих почуттів -
З омріяних світів.
Для пристрасті тертя,
Гормонів невагання -
Довічний пересів :
Дітей, мовляв, хотів.
То зашморгу петля,
Накинута із рання
І тисне наче гніт -
Той не потрібний плід.
А щирість почуття
Минає до світіння -
Дає новий почин
Без будь-яких причин.
Мандрують десь пуття -
Безтямні починання,
Дешевих квітів жмут -
Знедолі хтивий кнут.
Зникають в небуття
Toбi залишаю…
Валерій Гребенюк — 5/05/2012 - 06:46
Toбi залишаю…
Валерий Гребенюк
Свiт увесь я тобi залишаю,
Micця в ньому для мене нема!
Та в омрiянi далi рушаю –
Фантастична в розмаї весна.
Вiд любовi спасiння не маю,
Розквiтає кохання дарма...
Iз собою той бiль забираю,
Що недоля щоденно трима.
I oгорне cepденько журбою,
Та самотньо життя промина!
Що несли нам кохання з тобою,
У душi збережу два крила...
Мене свiт наодинцi лишає –
Я не зможу тебе не любить!
I за обрiй нестримно рушає –
То кохання твого лише мить.
Як же серце менi вгамувати,
Щоб не капала гiрко сльоза...
Змішались в серці осінь і життя...
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:47
Змішались в серці осінь і життя.
А ніч летить на одиноких крилах.
Небес вітрила напуває пустота,
І я сказати щось уже не в силах.
Я залишилась там... на висоті...
Далеко від людей і від страждання.
Шукаю в небі вітром у руці
Моє найбільше у житті кохання.
22.09.10
Я не помру
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:45
Я не помру
Душа не помирає.
А тіло що...
Лиш тимчасова тінь...
На цій землі постійності немає
На цій землі нездійснених надій.
Я не помру
Вірші не помирають.
Моє життя -
Слова оці прості...
Слова, неначе сонце, не згасають...
Вони, як я, - у пам’яті, живі.
Я не помру
Життя не помирає.
Не приспана палаючість років.
А як помру...
То все ж... я залишаюсь
У неповторних віршах... між рядків...
30\09\10
Твоя душа - невидима сторінка
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:43
Твоя душа - невидима сторінка,
Ні логіки, ні істин, ні прикрас.
З очей небес - моя сльозинка-зірка,
А ти загадуєш бажання не про нас.
Ну і нехай... Тобі її дарую!
В таких зірках кохання не знайти.
А я любов крізь сльози намалюю
Таку, що ти не зможеш не прийти!
19\10\10
Росла... цвіла... та не вгадаєш...
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:42
Росла... цвіла.... та не вгадаєш -
Я птах без одного крила.
Моє життя ти розглядаєш
Як воду першоджерела.
І розіль'ється, от побачиш,
Моєї долі глибина.
Відкриє всім серця незрячі
Душі мелодія, струна.
Озветься криком що є сили,
Погляне в очі небесам.
Воскресне диво із могили
І зрозумієш - ти не сам.
Я буду завжди поруч, знаєш,
Я випила журбу до дна.
Якщо ти ці рядки читаєш -
Я не одна, вже не одна...
08/2011
Незакінчена симфонія
Ziro4ka — 1/05/2012 - 00:31
Як допиває ранок незабутні сни,
Плекає серце вимріяні ноти -
Пісні тієї ранньої весни,
Коли хтось залишив на небі дотик...
Вона і він... Зірвалася струна
Їх неповторної симфонії кохання
Антракт. Вже затягнулася зима
І глядачі втомились від чекання.
Повіками не втаїш почуття,
Що дивнії кати лише лікують.
Вона розстібне душу... каяття...
І тільки зорі ті слова почують...-
"Іще б напитись тої висоти,
Що дарували крила розпростерті...
Ще б повернути миті, де є ти
І ті розмови-сповіді відверті."
Та допиває ранок неповторні сни,
Дощем змиває вимріяні ноти -