Країна, пам'ять, смерть і голод.
Станіслав Б'ялк... — 30/06/2012 - 01:31
Країна, пам'ять, смерть і голод.
Горить свіча, болить душа.
Не признає гріхів тих ворог,
Червоний прапор в їх руках.
То кров вкраїнська,
Плач дитини.
То біль у тюрмах, Соловки,
То спів церковний на могилах
О, Боже, більш не допусти!
Терпіли ми вкраїнські люди
Та Бог Дав ласку
Ми народ
Ми сталі вільні, Слава Богу!
Та ворог поруч знову і знов.
Летить молитва, лине в Небо,
До Бога Ангели летять.
Горять свічки, не спить родина,
Не спить маленька дитина,
Складає ніжно рученята,
До Бога линуть оченята:
«О, Мати Божа, Пресвятая,
О, Мати Божа, Матінко Христова
Станіслав Б'ялк... — 30/06/2012 - 01:27
О, Мати Божа, Матінка Христова!
Ти наша втіха, радість у журбах,
Завжди й усюди наша допомога,
В молитвах, просьбах, на яву і в снах.
До Тебе серцем линем – Твої діти,
Сумні і грішні, сльози на очах.
Чому ж цей світ такий чужий і грішний?
Не лине молодь в серці, в молитвах.
І тільки сльози, матерів й батьків
Палке благання, полум'я горить.
Ти наша Матінка, Яка не спить,
Спасає юні душі, не пустить в пекло
Люблячих дітей.
Маріє, Мати наша Пресвята,
Ти Непороча, Ніжна і Свята!
Проси у Сина Господа Христа
Спасіння молоді й до несення Хреста.
Прости й помилуй...
Станіслав Б'ялк... — 30/06/2012 - 01:24
Прости й помилуй…
Життя, яке вони забрали
Замучили і хліба не дали
Вкраїнську кров на землю проливали
Кати червоні – воїни сатани
Та Бог був з нами
Вижила Вкраїна
І молимось тепер за душі, що померли
Без хліба, без могил й хрестів
Та повернув нам Бог
І волю, і надію, Дав пам’ять про минуле.
Горить в руках дитини свічка
Той вогник та тепло в душі
Хай Україна вже не спить в грісі
Прокинувся народ, співає «вічна пам’ять»
У Храмах Божих.
В містах і селах вже стоять Хрести
Лунають Божі молитви
Прости їм Боже, всім Прости
І тим, що мучили, вбивали
І тим, що полягли невинно.
Жертви, що впали
Станіслав Б'ялк... — 30/06/2012 - 01:24
Жертви, що впали -
смерть серед нас -
люди дивились й заплакали враз.
Лють і ненависть заради мети,
Боже прости,
хай помруть і вони.
Час, що летить, пам'ять не спить,
Дух жалоби над Нью-Йорком тужить.
Жити чи вмерти – питає народ,
хто хоче смерті,
хай зникне з очей.
Плач невинних людей.
Пам'яті загиблим в Нью-Йорку
11 вересня 2001 року
На південь...
Нінель — 3/06/2012 - 20:15
На південь відлітають журавлі,
Тоді у небі янголи кружляють,
Невинні душі з грішної землі
У царство вічне й світле забирають...
«Так буде краще»- кажуть люди,
Кому ,цікаво,чи ж мені?
Мені ніколи вже не буде,
Так добре,як в далекі дні.
Мені не боляче,лише моє серденько,
Й думки ,і спогади мої
Летять туди ,коли ще моя ненька
Не знала сліз, і горя, і журби
Тоді,коли були сім’єю,
І разом бавили своє дитя.
Понесла доля спогади ,а разом з нею
Пішло усе й не має вороття...
Я зараз ,мабуть,мало ,що згадаю,
Бо я зовсім була тоді мала,
Але одне є те ,що я напевно знаю
Любіть життя
Нінель — 3/06/2012 - 20:13
Любіть життя ,його чудовий аромат,
Щомиті кожен ,що вдихає,
Не слухайте чужих порад,
Бо кожен сам живе,як знає.
І насолоджуйтесь життям
Щодень,щомиті,щохвилини
Не бійтеся віддатись почуттям
І щирості коханої людини.
Не стримуйте себе ,мов птах,
Що назавжди закритий у клітині,
І що літає лише коли в снах
Й радіє сонячній і світлій днині.
Злетіть у небо і вдихніть свободу,
Звільнившись від пустих думок,
Любіть красу,сім’ю ,любіть природу
І навіть припустившись помилок
Ніколи не шкодуйте,що зробили –
Від цього не зупиниться планета
Забудьте все,якщо в неволі жили
Був козак...А як його звали?
Байдуже. Багато було.
І усіх їх удома чекали,
І усіх матері цілували
Зі сльозами,коли проводжали,
У доросле й змужніле чоло.
Був козак... А яке в нього було життя?
А байдуже. Бо життів так багато.
І байдуже які почуття мали юні й кохані дівчата,
Коли знали ,що можуть загинуть
І казали на долю :»Проклята!?»
Й все одно проводжали від хати...
Був козак...А що з нього стало?
Залишилась лиш пам’ять близьких.
І таких козаків є чимало,
Що залишили в полі одних...
Їх родини сльозами поливали
Те життя,що забрали у них,
Й все одно їх постійно чекали,
Моїх почуттів не зупинити –
Вони безмежні,мов поля
І нас обох могла б зігріти
Любов,любов ,любов моя
Вона – це втілення свободи,
Це вільний подих вітру...
Чому не можна у природи
Дізнатись ,що робити?
Колись у пристрасті пориві,
Я втриматись не зможу і скажу,
Про почуття подібні диву,
Про сльози,сум ,мою журбу...
У серці розібратися не можу –
Там стільки різних почуттів,
Плекаю я надію кожну,
Лілею душу всіх віршів...
Ти назавжди залишишся зі мною
Нінель — 3/06/2012 - 20:09
Ти назавжди залишишся зі мною
На кораблі ,що названо життям,
В години щастя і в години зною
Віддалася ,мов в прірву,почуттям.
А ти ,мов мій сміливий капітан,
Що управляв життя мого штурвалом,
Ніколи у душі не був ти сам
Й мене причарував своїм обманом.
Посіяв в мене в серці ти неволю,
Мов пасажира море приручив
Заперши в клітці мою долю
Мене ж в свою ти не впустив.
Ти думав ,я твоя .Та це не так .
Крізь аромат солодкого дурману
В твоїх очах і на твоїх вустах
Жахливу я побачила оману.
Нам далі в різні сторони пливти ,
Бо ж я брехню ніколи не пробачу,
Моя Україно!
Нінель — 3/06/2012 - 20:04
Ти дім мій,рідна Україно,
Твої степи - душа моя,
А мрія – мова солов’їна,
Твої діброви і поля.
Я твоя пташка синьоока,
Думки мої - твої вітри,
Твоє життя - ріка глибока,
Моє – незібрані лани.
Мій сум – калина над водою,
А небо – загадка моя,
Весна все лине за весною,
А ти все сяєш,мов зоря.
Мій сон – дівчина в вишиванці,
Дерева пишні у цвіту,
Скажу тобі вже наостанці:
«Вкраїно,я тебе люблю!»
Бо ти чудова ,Україно!
Бо ти найкраща з-поміж всіх!
Бо ти єдина Батьківщина!
Бо ти мій вірний оберіг!