На південь...
Нінель — 3/06/2012 - 20:15
На південь відлітають журавлі,
Тоді у небі янголи кружляють,
Невинні душі з грішної землі
У царство вічне й світле забирають...
«Так буде краще»- кажуть люди,
Кому ,цікаво,чи ж мені?
Мені ніколи вже не буде,
Так добре,як в далекі дні.
Мені не боляче,лише моє серденько,
Й думки ,і спогади мої
Летять туди ,коли ще моя ненька
Не знала сліз, і горя, і журби
Тоді,коли були сім’єю,
І разом бавили своє дитя.
Понесла доля спогади ,а разом з нею
Пішло усе й не має вороття...
Я зараз ,мабуть,мало ,що згадаю,
Бо я зовсім була тоді мала,
Але одне є те ,що я напевно знаю
Відтоді так щаслива не була...
Пішов татусь,за ним немов полинув світ
І думка моя інколи сягає
Тих днів,коли мені було ще пару літ ,
Тих днів,яких ,на жаль не пам’ятаю.
І хоч тоді була малим дитям
Я відчуваю,що була щаслива
І щиро дякую я долі і тим дням,
Коли я знала ,що таке родина
Я слово «тато» більше не скажу
Ніколи і нікому в цьому світі,
Але усе ,що можу я зроблю,
Щоб слово це сказали мої діти.
Коли на південь відлітають журавлі
Я завжди згадую одну лише подію,
Як янголи у небі й на землі
Відняли в мене найщирішу мрію...