Перше кохання
Вечоріє… На вулиці тиха, волога і водночас така приємна погода… Осінь. Легкі подихи вітру лагідно зривають пожовкле листя з дерев. Така романтична обстановка, незважаючи на те, що порою кохання вважають весну…
Міський парк. Назустріч один одному ідуть двоє молодих людей, а точніше сказати – підлітків. Хтось подумає: вони лише діти, які нічого не розуміють… Але насправді ці діти переживають великі, чисті почуття, такі, що не кожна доросла людина здатна на таке. Адже перше кохання настає переважно в юнацькі роки, і саме воно запам’ятовується на все життя.
...
Bittersweet — 3/08/2009 - 16:48
НАПЕРЕДОДНІ
Свіже повітря пробуджує бажання скурити зайву цигарку. Рука механічно,по завченій траекторії, тягнеться до запальнички. Свято Купала,ніч на природі, у вузькому колі,проте не такому вузькому,як планувалося. Довкола багато знайомих облич,споріднених душ…я сама.
Байдужість
Bittersweet — 31/07/2009 - 18:24
Великі сині очі,кольору безмежно глибокого неба топли в гірких сльозах.Краплі котилися по щоці,виїдаючи їхню благородну блакить.Серце розривалося від розпачу.Вологі сліди на її обличчі здавалося вже довіку не зійдуть з нього.
Безмежно синє небо поволі ховали важкі хмари.Напускалася злива.Вона безжалісно змивала яскраві акварелі осені,лишаючи лиш посірілі пусті вулички.Лиш де-не-де побачиш чиюсь не знайому збайдужілу постать.Та ось вже й вона сховалася серед чорних тіней.
Немов та свічка тлієш ти на моїх очах.Я це бачу,але прожоджу повз,бо ж чуже мені твоє горе...
Театр однієї акторки
Bittersweet — 31/07/2009 - 18:22
Я- акторка невеличкого театру- будівлі з невиразними стінами,сухим фронтоном,трухлими балками,потрісканою стелею,зношеними сходами,розграбованою гримеркою,в котрій тхне вбиральнею та поїженим щурами мотлохом.Я- акторка театру-столиці культури,втілення духовності,а також жебрацтва й безталання.Я-акторка цього театру...єдина.
Сьогодні в мене чергова репетиція.Хоча вона,напевно зайва,я вже давно призвичаїлась до своєї ролі-ролі пішої на шаховому полі.Зауважу,що це головна роль у виставі,навіть якщо ,на перший погляд,це здається нелогічним.
Картопля, кішка і тітка Оксана...
Мацко Ірина — 27/07/2009 - 16:10
Із самісінького ранку баба Женя товклася по грядках, що вже стовбурчилися молодою зеленню попід вікнами старенької хатини. І хоча клята спина з ночі стала колом і не хотіла гнутися, мусіла йти полоти, бо позаростає бур’янами, тоді клопоту не обберешся… «Правду люди кажуть: як тицьнув, аби не здохло, то й вродить, аби бачив!» - колупало в голові. Бо таки правда, під самою грушею й до паркану, де допихала, що залишилося, - наче не з того відра саджено – картопля квола й якась аж затовчена в зав’язі…
Таке п'янке, таке спекотне літо (Париж-Марсель, 2008-2009)
Варвара Серафим — 21/07/2009 - 17:18
Годину і двадцять хвилин тому в різних кінцях Парижа померли дві жінки, не знайомі між собою, і здавалося б, ніяк у цьому житті не пов’язані.
Година і двадцять хвилин потрібні були П’єрові, щоб повернутися із термінового відрядження, востаннє побачити дружину, й, не витримавши самоти, сісти у новенький Aston Martin і поїхати кудись у напрямку горизонту.
Раптово опинившись посеред болісного ранку зі свинцем у голові і пожежею у роті, вона, загорнена у ковдру, скотилася зі свого ліжка на підлогу, гупнувши в порожній простір, наче кам’яна брила. Блювала напористо, розбризкуючи краплі непертравленої їжі чистеньким килимом. Потім відсунулась подалі від в’язкої теплої калюжі блювотиння, зігнулась навпіл, схопившись руками за живіт. Пасмо волосся торкалося щойно виблюваного вчорашнього шматка помідора. Прийшло усвідомлення болю і холоду. Біль не був конкретним, як-от болить рука чи нога, боліло тіло загалом.
На цвинтарі панувало суцільне сум’яття. Хтось відвертався, не в силах дивитися у труну. Багато хто намагався стримати блювотні позиви, рвучко ковтаючи повітря з-під прикладених до рота носовичків. Інші просто відходили вбік, і, позираючи на батюшку, що відправляв службу і так само старався не глядіти на небіжчика, знервовано палили смердючі цигарки.
Дотримання моральних чеснот, як духовний зріст людини
Лесь Щасливий — 14/06/2009 - 11:34
Моральність – це високодуховна категорія, яка уособлює такі поняття, як гідність, благородство, чесність тощо. Батьки змалечку прививають нам любов до високодуховних надбань людства, намагаючись виховати нас згідно заповідям Божим.
Трахни свого янгола-охоронця!
RomsonDead — 25/05/2009 - 03:16
МосквінЪ
Роман Володимирович
Трахни свого янгола – охоронця!
Каміння, зелена трава, кущі, дерева, бите скло та банки, листки та пелюстки, поламані іграшки, кишки, сухі палиці, поліетиленові пакети, пальці та повітря – все це єко-сміттєзвалище в головній коробці поламаного підлітка.