Притча

Гострозуба білочка з гілочки стриб стриб,
розкриває ротика, до мене біжить.
Гострозуба білочко, чого хочеш ти,
все тобі віддам я, тільки відійди.

Може хочеш вишеньку, чи якийсь горіх?
Все тобі принесу й покладу до ніг.
Що тобі потрібненько, ти лише скажи,
тільки в іншу сторону прудко побіжи.

Нещодавно цікавий текст прочитала. Приятеля одного. Дуже мудрого та інтелігентного чоловіка. Суть зводилася до того, що, зазвичай, жіночого кохання не існує.

Життя можна порівнювати з багатьма явищами, подіями, живими істотами і неживими предметами. Навряд чи якесь із цих порінянь буде правильним і в той же час жодне з них не буде помилковим.

Бузка цвітіння весною було,
красиво все пахло і радість несло.
Але пройшов той гарний час,
обпали пелюстки, все зникло нараз.

Лишились лише сухії гілки,
вони неначе спогад,
про ті колишні квіточки,
котрі так гарно пахли і цвіли.

... Втомлене сонце ховається за горизонт. Спадає спека. Тихо і не помітно приходить літній вечір. Затихає все і всі. Дві сусідки на лавочці, під вишнею, ведуть неквапливі "світські розмови" :
- ... Така наша доля.

Стоїть лісок зелений в полі,
А в ньому клени і тополі
Ростуть, цвітуть і зеленіють,
І тихою розмовою один одного гріють
Вкупі не страшний ні холод їм,
Ні дощ, ні мороз лютих зим.
Були вони дуже щасливі,
До всякого слова дуже вразливі,
Себе аж дуже поважали
І гордості віток мали