Містика

Я довіряю душу буревію,
хай вирве із корінням з тіла,
і я секунду лиш помрію...
та мить давно вже пролетіла.

Тож тіло кинуте, лежить,
душа ж літає в висях темних,
і долю мою вже вершить,
той, хто живе в світах непевних.

Купив квартиру, батька й матір,
купив знайомих, друзів всіх купив,
купив кохану, заплатив за ніч,
купив все щастя, все що зміг.

Але чогось не те, немає спокою в душі,
а ширше розверзається провалля,
і пустота наповнює і пожирає тіло,
нема чогось, хоча є ніби все.

Хіба може у зиму холодну,
встояти на морозі квітка?
Ну а дерево на вершині скали?

Хіба може в посуху безбожну,
повноводний струмок текти?
Ну а річка від моря у гори?

Так й не може людина прожить в не свій час,
Коли їй не судилось прожити.

Незрячі очі вперлись у тьму,
губи зсохлися в єдину смугу,
зморшки прорізали тіло і дух,
безліч проклятих затурканих слуг.

На березі Нілу царство його,
народи в покорі, чекають свого,
часу повстати й створити державу,
щоб жити предкам своїм на славу.

Розбійник чекав при дорозі на жертву,
Вітер не віяв, давно уже смеркло,
Дерева мовчали, озера всі спали,
Птахи у повітрі чомусь не літали.

Тиша спокійна, на сон дуже клонить,
та спати не можна, ніхто не вборонить,
Човгання ніг зачулось здаля,
Зрозумів бандит – починається гра.

Японська еротична гравюра – три гейші з оголеними ногами плюскаються в ставочку при паперовому будиночку. НА фоні їхній коханець вичікує ворога біля дерева.

В мені живе дві людини,
коли одна спить,
а друга байдикує
тоді найкраще.
Коли ж вони діють одночасно,
тоді я не можу визначити,
хто я, де я,
та й чи взагалі це я.

Душа світів, сповита пеленою страху,
за свою долю темную й лиху.
Дитя розплакалося від чування краху,
І промовля молитву жалісливую, сумну.

Ти за мною, як соняшник, повертаєшся,
прикриваєшся, сумніваєшся,
а в очах твоїх скільки всього,
що не вичерпнуть, не обійти.
Ти в крові вже
сонатою
розливаєшся,
і чуткий,
як ртуть,
все лякаєшся,
щоб, бува, капіляра мого
необачно
не зранити...

Copyright ©Тамара Ганенко

Немає слів, вони згубились,
у світі комунікаційних ям.
У мозок привиди всвердлились,
з'явилось безліч світлих плям.

Книжки викликають мертвих,
вони намагаються жити із нами,
і поли тунік своїх затертих,
підносять глухими словами.