Сліпець хоч і вогонь розпалить,
Та не побачить прірви стрімкий край,
І шлях для нього видасться за рай,
Й здаватиметься наче щастям марить.

О, старче, долю свою упізнай,
Та зрозумій її лихий каприз,
Тобі дорога зовсім не униз...
Обривів і падінь старанно уникай!

Можливо, час для тебе не настав,
В реінкарнації широкі двері,
Бо не потрібні гімни вже Венері.
Свій час давніше в самоті проспав!

Кохання квіти розцвітають рано,
Та в’януть у нерозумінь тумані.

Бермудський трикутник – любов,
Кораблі мої затягла у безодню.
І закипає в трюмах шумно кров,
Та це цілком етично і природно.

Схопила хвиля у полон весь екіпаж,
Й перекидати стала мов на крилах.
Ото нежданий і раптовий епатаж,
Неначе в божевільно-милих мріях.

Тож капітане на сторожі будь,
Бо хвиль шляхи до катастроф ведуть.
Й долучишся тоді ти до прикрас,

Що розцятковують підводні храми,
І будеш святкувати разом з нами,
Підводний бал в любові світлий час.

кохання на шматки розірве відстань
з'єднає долі гумовим початком
поставить в паспорті свою печатку
і посміхнеться, наче ненавмисно

розправить крила янгольське створіння
і розстібне всі ґудзики на тілі
продовжить бавитись в своєму стилі
раптово вдарившись у небо синє

зґвалтована струна звучить відкрито

Х.Г.

Строкатий фавн моїх думок воскрес,
підняв з глибин минулого забуте,
він не сприйняв стихійний крок в прогрес,
бо серце його думою закуте.

Віддавна звик до почуттів красивих,
Щоб тіло і душа дзвеніли в такт.
І не сприйняв пісень нових, тужливих –
Не зрозумів їх модерновий смак.

У світі урбанії й компромісів
У світі сповненім брехні і міфів,
Де тяжко дуже є душею не зітліти.

В лісах будинків й втрачених планет,
В яких згниває й розчиняється сонет,
Там Ероса вогонь продовжує палахкотіти.