Немов із небуття...
Baralenna — 22/12/2010 - 18:54
Немов із небуття сумні сонети,
Друкують сльози мовчазні листи.
Вони ідуть туди, де будеш ти.
І в розпачу гіркім питають; "Де ти?"
Лишається так мало від життя...
Мільярди сліз - це океан. Та в кожній -
Лише слова, будують храм порожній
На цвинтарі земного почуття.
Весняний гай іще стоїть у цвіті.
Та на землі не вистачає миті
На те, щоб хтось у пам'яті зберіг
Хоча б один-єдиний дотик рук...
Надійде час. І сивий вкриє сніг:
І цю весну, і сліз повільний друк.