00. 30.
В гуртожиток я явно вже не потраплю. Треба йти по пиво – а що ще можна купити на останню троячку?
00. 53.
Після довгих блукань у пошуках туалету (місця, де можна спокійно попісяти без зайвої пари очей) моя експедиція, як мовлять брати-кацапи, «увінчалась успехом». Як мало треба людині для щастя. Йду шукати нічліг. Під міст – страшно. Біля водички (трав’яне місце) не випадає – прогнало стадо диких собак Дінго. Бомжувать, так бомжувать. Хеллоу, лавочка.
01.15.

От ще давньогрецький мудрець Архімед говорив, що самолюбство - це важіль, на якому тримається Земля. А, що? От у мене був знайомий, Гена Кока, який стріляв курити в такий собі хитрий спосіб. Казав багатому на цигарки: дай закурити, якщо ти не гомозяка . І, що, ви, думали? Звичайно, давали, бо дати закурити було значно дешевше, ніж визнати себе таким. Правда в нього згодом сталися проблеми, коли наскочив із своєю фразою в місті в кафе на якогось там поета-естета. Той солодко її прослухав і відповів:
На, бєрі сігарєту, шалунішка губастєнькій, еслі ти тоже голубой.

* Вітаю всіх з 8 березня!!!

8 Березня – це свято,
Тільки не для нас із татом.
Пам’ятаю я той рік,
Вірте, ні, а то був шик.
Баба Пріся і дід Костя
Завітали до нас в гості.
За обідом, як завжди,
Дід і батько “понесли”.
Завели вони балачку,
Що без них сімейна тачка
Ні туди ані сюди,
Як тим ділом не крути.
Бо вони, бач, мозок справи,
А жінки – це так, приправа.
Посміхнулися жінки,
Кажуть разом: “ Ми пішли.
Раз до всього ми приправа,
То тепер це ваша справа.
Розбирайтеся самі,
Як варити і пекти.
До побачення! Бай!Бай!
Не чекайте нас на чай.”
Не розводячи базару,

Він був депутатом верховної ради
Таємно брав участь у гей-парадах,
Знімався у порно по вихідних.
Друзі його демократи-дебіли
Говорили: ми всі копрофіли,
І саме тому ми по вуха в лайні.

Раду Верховну заповнили Геї!
Які дотримуються ідеї:
Народ нас любить і все простить.
Ми думали, є ще в парламенті жінки,
Та, судячи з їхньої поведінки,
Кожна з них рядовий трансвестит.

Але є ще партія комуністів,
У них ідеї кристально чисті,
І гріх Содому їх не спіткав.
Жінки їхні хтиві, мов кобилиці
З великими цицями і сідницями –
Це те, що потрібно чоловікам.

Забути храпи, хрюки, хряків з хроном,
І полетіти в космос без ракет.
Я Вам пришлю в косміческіх кондомах
Шматочки ґрунту неіснуючих планет.

Ви так змарніли, що останнім часом
Обвисли груди під вагою літ.
На животі з’явилися ковбаси,
І наче моль побив сідниці целюліт!

Я Вам, о, бестіє, безцільна і безцінна,
З польоту привезу хламідіоз.
Переді мною прогинали спини
Дівки із дивним діагнозом «сколіоз».

Я заробив кармінний дивний шанкер.
І геморою тягосні вузли.
Ах, не влаштовуйте мені театр!
Ще розібратись треба, з ким бували Ви!

Нам венерологи такі пропишуть ліки,

Ви, знаєте, річниця чого була вчора? Що, ніхто й згадати не може? Так впилися? Ага, тепер правильно, Чорнобиля. Да, вже скільки років пройшло, а в нас так нічого й не змінилося. Тоді у 86-му нікого нам у село не підселили. Минула чаша сія. Кажете, радіація до нас теж не добралася? Вся на Білорусію, Польщу та гарячим прибалтам із вікінгами дісталася? Ага, растуди його, коній меконій! А наш Дніпро? Чорнобиль же, бабахнув вище за течією й по річечці вся ця радість ласкава й прийшла до нас. А любов до рибки, раки, мокрі сраки, тобто, купання, й худоби напування? Так–так-так...

Надивилась серіалів наша баба Катя
І тепер усе міняє з дурного завзяття.
Каже діду:
– Я, мій милий, знатна сеньйора,
Бо у мене кури, гуси та дійна корова.
А у Дуськи тільки кури і стара коза,
Тож до знатної сеньйори та не доповза
— Діду, ти чого стоїш? – веде баба далі, –
З кумом виясни піди бізнесу деталі.
На! Вдягни пінжак, штани з діркою в кармані.
Вони хоч старі, страмні, та як від “Армані”.
Та як будеш із Петром сінокіс косити,
Не забудь куму до нас на раут запросити.
Я вдягну сіренькі капці та сукню тоненьку,
Буду схожа на Альберта та рідную неньку.

Малий бешкетник Купідон
За власним вподобанням
Руйнує почуттів кордон,
Породжує бажання.

Він має дозвіл від богів
На зброю, яку носить.
Та знищує не ворогів,
А пустки в душах косить.

Це добра справа. Молодець!
Якби ж не дивна вдача…
Цей самовідданий стрілець
Із старця робить мачо,

Із жінки – еталон краси,
А з чоловіка – диво,
Що здатне все здолать, знести,
Кохать і жить красиво.

Він, мабуть, має на меті,
Пустуючи, стріляти.
Тому ми бачимо в житті,
Що можна всіх кохати.

Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?
Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?
Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?
Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?

Мамо, купи мені ноутбук,
Мамо, я захворів на свободу!
Я маю можливості пальцями рук
Змінювати всесвітню погоду.

Це лячно звучатиме , проте знай,
СБУ дихає нам у спину.
Після того,як я ломанув сайт
Довбаного кабміну

Все,що потрібне мені для життя –
Постійний доступ до Інтернету.
Ма, зрозумій,я – не гультяй.
Я користуюсь моментом.

У мене зовсім нема грошей,
Далеко до вісімнадцяти.

Дивився я, оце, вчора пізно увечері телевізор та й наскочив на передачу про американських нудистів.
-А це, Федько, аж зовсім не ті, що розмовами нудячи нудоту серед слухачів розводять. Це ті, що голяндрасом, там, по різним пляжам та приватним володінням сновигають. Пойняв? Отож.