Я дуже люблю дощ. Маленький, великий, теплий, або холодний - мені всерівно. Мені дуже подобається слухати його стукіт, і згадувати історії моєї бабусі
З раннього дитинства вона розповідала мені, що великі каплі дощу - це сльози богів. А грім і блискавка - виражає собою погані вчинки людей. І чим довше похмуре небо, тим більше зла серед нас.Я дуже часто слухала розповіді бабусі. І мимоволі полюбила - це диво природи.
І тепер через багато років я з нетерпінням чекаю дощу, адже знаю саме він є запорукою моєї долі.

Осінь. Різнокольорове листя. Вітер… Як це все банально! На перший погляд.

Шипами мені під нігті, бо ти – троянда.
Від запаху квітки у мене щораз алергія.
Шкіра і латекс – це ти для мне нарядна!?
Мештами - в черево. я підвестися не смію

Цупкими кайданами скуто зап’ястя і ноги.
І ніби сльозами – свічка плаче на спину.
Кляпом у роті спинено стогін, стогін.
Вірність тобі віддає гіркотою полину.

Ти - жінка, і, ніби водночас, демон із пекла.
Пручатися зовсім не варто - все добровільно.
Серце від болю і радості знову затерпло.
Бути твоїм чоловіком - велике зусилля.

Мрія
Завжди думав, що мрії заповітні збуваються лише у казках. Але завдяки Їй, повірив, що це не так.
Ні! Вона не навчила мене вірити у реальність мрій, але, разом з тим саме завдяки Їй повірив у це. Напевне тому, що Вона і була моєю мрією, реальною.
Я повірив і успів зрадіти, на секунду відчути себе щасливим.
А потім Вона вирішила, що я їй набрид, що вона занадто «рожева мрія» для мене. І я знову Їй повірив.
А потім Вона вирішила, що вже потрібно йти.

Коли я сидів там,в класі англійської мови, я дивився на дівчину, яка сиділа попереду. Вона була для мене так званим найкращим другом.

Я довго дивився на неї, на її шовкове волосся, і так хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала мого кохання, і я знав це. Після уроку, вона підійшла до мене і попросила конспекти лекцій, що пропустила коли її не було. Я відав їх їй. Вона сказала "дякую" , і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати,що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, навіть не знаю чому.

10 клас

Україно ,моя ненько
я люблю тебе, рідненька.
Твою мову солов"їну
боронити до загину
обіцяю щиро нині.
Боже, дай моїй родині
щастя-радості до щенту
і звичайно. Т.Шевченка
в повен ріст портрет над ліжком
і Франка - поменше трішки.
щоб оселю прикрашали
в добру путь благословляли.
Ще прошу автограф Лесі -
честь і слава поетесі.
Розчерк Хмари - їй до пари
і червоні шаровари.
Дай нам волю,
добру долю
і велику бараболю.
Москаля ми будем бити
а Гамерику - любити.
Щоб на стелю не плювати -
будемо ВІРШІ писати.
про колгоспи, про корівки
карі очі, чорні брівки.

А я люблю дощ...Як приємно слухати його музику..музику дощу.Як цей .."симфонічний оркестр" виграє оду природі,як він намагається показати всі тонкощі своєї майстерності.Інколи,добре прислухавшись,ти чуєш кожну краплинку,і розумієш-кожна звучить по-різному,в кожноі своя партія..Дощ - це сльози неба ..Це не сльози горя,це просто радість душі небес,яка викладається на музиці...

Прийшла пора, що парафіном
Залито формочки сердець.
Тхне від усього нафталіном.
Омили музу формаліном —
Не дочекавсь її митець.
Прекрасне — зводять на нівець...

Настав той час, коли свинцем
Заповнюють душевні гроти.
Назвався той лише митцем,
Кому зеленим папірцем
Сучасник платить за роботи.
Прекрасне — змушене боротись...

Прекрасне, змучене борнею,
Розпочало смертей парад.
Талант засипали землею,
Повагу, й шану поряд з нею.
Розносить звістку зорекрад:
Прекрасне — вмерло! Прекрасному — віват!

Завтра до Вікраха…
Назад, назад!
Чекає Держпрому рима.
Вигин маркізу – ботанічний Сад!
Тенета доріг, крізь гул канонад
І стьобану ковдру диму

Тікають від серця.
кудись, кудись!
І, ніби пухлина раку,
Вбивають околиці передмість,
Женуть на узбіччя тваринну злість,
До придорожнього знаку

«Вікрах!»
І смуга червона, мов мак -
Навскіс по літерах чорних.
Це значить отак поїдає рак
міста, де життя відбиває такт
агонії … неповторно

Під своє у танок.
Лиже душу вогонь.
Думки – ніби віск,
Просочені ладаном;
Фантазійний вінок,
А в очах – алкоголь
І привабливий блиск.
Твоє тіло покладено
Даром плоті під ноги
Старих жебраків,
Випадкових зустрічних.
Жертовний алтар –
Ложе пристрасних оргій –
Спокута гріхів,
За тобою – у вічність,
Богине Іштар.

Але хто
поцінує твій дар?..