Той, від кого можна чекати допомоги
Ihor Zubrytskyi — 1/04/2008 - 23:03
Гора й залізо об’єднались разом.
Ти можеш розриватись силою вулкану,
Ти можеш гнатися з прокляттями бурану,
Але людина ця мовчить наказом.
Слова його вартують більше,
ніж золота і цінностей вагон,
і твій душі хиткий притон,
розчистить може, дихати вільніше.
У твоїй слабкості знаходить сили,
й тобі передає їх для наснаги,
Ода прекрасному
Ihor Zubrytskyi — 26/02/2008 - 11:20
Заспівало небо пісню про прихід весни,
І на вікнах відгукнулись сонячні листи,
Із зимової задухи прокидаються простори,
У зелені шати повдівались всі рівнини й гори.
Запалає обрій цвітом – небесне намисто,
Й на душі чомусь так стане приємно і чисто.
Кожен порух відіб’ється весняним гулянням,
Ода цукру, чаю і її бажанню
Ihor Zubrytskyi — 19/11/2007 - 01:33
Я грудка цукру,
в тебе ложка у руках,
візьми ж бо, ну, сміліше
із цукернички зачерпни.
І я у чаї розчиняюсь,
і тану, наче сніг на сонці,
мене нема, я весь у смак
пішов солодким водограєм.
Тепер пора, зроби ковток,
а потім другий, третій й далі,
все пий до дна,
а під кінець помий горнятко.
Я - птах
Ihor Zubrytskyi — 9/11/2007 - 20:51
О мій минувший жовтопад,
Твій подих дихає дощем,
Такий уже буттєвий лад,
Рубає листя мов мечем.
Так й серце зловлене кричить,
Й летить на землю, болем, горем,
Душа знервовано мовчить,
І розливається сліз морем.
Життєва сила, світу лад,
Усе летить додолу, крик
Весняний вічно милий сад,
У сірості дощів поник.
Хай грає музика
Ihor Zubrytskyi — 2/11/2007 - 23:31
От ти прагнеш, летиш, поринаєш,
душу свою на шматки розриваєш,
а для чого? навіщо? скажи мені нащо
в кінці все одно жде смерті паща.
Я ідола створю, й до нього молюсь,
серце мов ладан, на образ дивлюсь.
У тіло вгризаюсь, жалем горю,
світу напиток змучено п'ю.
Ну от ми зустрілись, настав цей момент,
неначе з'явився новий елемент,
у світі реалій, ми частка його,
так буде, так є і так завжди було.
Створили півсвіту, півсвіту пройшли,
з собою у серці любов пронесли,
на нашім шляху зустріли багато,
таких для яких це життя наче свято.
В них музика грає і ллється вино,
Ода суч. жінці
Strekoza — 18/10/2007 - 11:19
Патологія світобачення
віддзеркаленням до зіниць
Хмари купчаться, а віддалено
Горизонтом стелиться ліс
Закорковані залізними рамами
Ми ховаємось до кишень
Називають сміливими дамами
Але ми боїмося мишей
Динозаврами наших зачісок
Віддаємося горілиць
Демонструємо на побаченнях
Розфарбовування облич