Фантастика
Вася-інопланетянин.
В суботу я мурував ґаночок на дачі.
Мурував у тому еклектично-абстрактному стилі, притаманному лише індивідам з двома лівими руками.
Аж раптом за спиною пролунав молодий дзвінкий голос:
- Дай, Боже, щастя!
ПАСТИР.
...Ночами я бачу їхні сни.
Зв’язок між нами настільки тісний і сильний, що іноді мені коштує значних зусиль залишатися собою. Важко не розчиниися в комусь - вони ж для мене, мов моря. Захопився, заплив задалеко - і щез...
...Я живу їхніми снами...
...На світанку - особливо...
Йоганн втомлено потирав долоні , час від часу голосно хукаючи на них. Відморожені пальці видавались чужими, він майже не відчував їх. Він спробував використати інший метод розігріву, але так і не зміг відкрутити кришку на пляшці зі спиртним.
Він завжди боявся білих листків, тому і списував їх кривим почерком, розкидаючи потім по хаті. Це просто бісило її, але вона терпіла. Та й куди було діватися? Вони залишилися удвох на цілий світ. Їхній світ.
Прокинувшись о шостій, Ігор вкотре повторив заїжджену фразу: "Треба переглядати концепцію існування".
Ми розбили тимчасовий табір на вершині пагорба. Достатня відстань, щоб почувати себе в безпеці і не крутитися під ногами у сторожових роботів. Владислав з Жюльєном розкладали механічні будиночки-палатки. Іван з Олегом перевіряли спорядження, а я - Ніколас, чаклував над похідною плитою. Наближався вечір.