Есе
І той Місяць, схожий на недосяжний шматок сирного пирога, який заховали до темної кімнати від малої дитини, аби не переїдала солодкого...
Я думала, ти зможеш розбудити ту пташку, яка давно вже заснула, хоч вже і не бачить кольорових снів...
Дві птахи. Твір видалено. Твір видалено. Твір видалено. Твір видалено. Твір видалено. Твір видалено.
Дивися, як гарно падає сніг!!! Та ні, не там, дурненький. Не за вікном. А у мене в серці, не бачиш? Такі прикольні сніжинки - такі білі, такі пухнасті! Як не бачиш? Подивись на моє серце. Чекай, я зніму ліфчик... Ти ж не вмієш бачити наскрізь?...%:=\\_+*))
Милий мій янголе, ти знаєш найпалкіші мої таємниці та захищаєш найдрібнішу часточку моєї душі. Один порух твоїх зіниць і збудеться будь-яка мрія.
Знайди мене.
... ранок. Ти прокидаєшся.
Я поруч. Хоч ми давно вже не разом. Просто я загубилась. Чи ти зник?
Але я ...
... у воді якою ти вмиваєшся.
Ти бачиш? У дзеркалі я поряд тебе, отам за плечем. Я зігріваю його своїм подихом, чуєш?
Груша.
Нога у білій лаковній туфлі ступила у густу зелену траву назустріч їй. Враз нахлинули спогади.
Зима була холодна та сніжна того року, а було це так давно. Мені було всього дванадцять. Я підійшла до неї, вона навіть не здригнулась, та для мене це була безмовна подруга.