Убий реальність – це уява,
Це матриця у нашій голові!
Убий її! Її поява –
Це плід фантазій, це прості думки!

Ти можеш власний світ створити!
Ти можеш богом в ньому стать!
Спусти курок, щоб божевілля вбити,
Не треба всім про все це знать…

Бери вітри й плети із них примари…
Бери вогонь й плети свій новий день…
Бери краплинку і наповнюй нею хмари…
Бери гріхи й ліпи із них людей…

Зітри із мене сірі плями,
І кров, і біль, і всю печаль…
Зведи для мене світлі храми,
Де віри я знайду причал…

Втопи мене у поцілунках!
Введи мене у забуття!
Люби у зрадах й подарунках!
Веди крізь час у небуття!

Ненавидь і кохай мене!
Будь трохи злим, будь трохи ніжним!
Збери на цій планеті все
Й склади цей хаос в теплі вірші!

Убий мене, врятуй мене!
Скажи свої слова магічні!
Віддай частиночку себе
І будем ми на віки вічні…

Не очікувала сила небес,
Що зробить такою тебе
І здригнувся навіть Зевс,
Бо знав, що зруйнуєш земне.

Ти прийшла, зруйнувала усе
Збудувала світ новий.
будувала, що сили є
І тепер він повністю твій.

Завжди була гарною і мудрою
всім допомагала. весь час, ти
Збивала з ніг своєю вродою -
І падали під ноги, тобі чоловіки

Гнобили й проклинали тебе.
Але сильнішою ставала ти,
Така як ти кожного з розуму зведе.
І ніхто не може від тебе піти

Бо ти рішуча та сильна -
Ненавидять тебе за це
Ти незалежна і вільна,
А за таке кажуть огидне в лице

Але знай завжди поруч буду я

Я тебе частина,
Ти моя половина -
Схожі між собою.

Завжди, коли сонце або сніг
Вродою збиваєш з ніг -
І я милуюся тобою.

Мрію про тебе кохана,
Ти для мене бажана -
В серці тліє надія.

Що нарешті тебе обійму
І за руку з собою в рай поведу
Бо ти не дівчина, а мрія.

Де ти моя мила?
Десь там за горами
Ти за мною слюзи лила
проклинаючи богами.

Відчуваєш щось до мене.
Сподіваюсь, що так воно і є
Бо не зміг від тебе я піти -
Кохання захопило скрцк моє.

І мучусь і страждаю від болю.
По щоці котиться сльоза.
Кохання рветься на волю
Підкошує ноги мов коса.

Мабуть осмілюсь і колись,
Нарешті тобі скажу -
Ти на мене більше не злись,
Бо я з тобою, я тебе кохаю.

Пробач, за причинений біль
За горе, яке дав
В душі моїй тепер гниль.
Згадую поцілунки які тобі дарував

І згадую ті, які дарувала ти,
Такі милі і ніжні.
Я досяг своєї мети,
І ми розійшлись на береги різні.

Часто згадую твоє ім'я,
І знову все хочу повернути.
тепер і мучусь, і плачу я
Чому саме так не можу збагнути.

Сподіваюсь, що мене зрозумієш
І повернешся до мене ти.
Хочаб просто пожалієш,
І зможеш з розуму звести.

Розкривав крила і летів за мрією
На зустріч зі своєю милою
Хотів до неї скоріш прилетіти
Від суму і горя - крилами закрити
Летів через океани і моря,
А прилетів її нема
Йому сказали що вона померла...
Він довго сидів і думав про неї,
а через три дні пішов і зірвався зі скелі
P.S.
Ось така трагічна доля
У нашого героя
А про її смерть слова
Чистої води брехня
Бо дівчина була жива
І да 80 років прожила...

Україна в вогні,
Україна палає,
Навіть навесні
Україна волає

Волає від болю
Від великого горя
Втрапила на важку долю
Через вогонь не видно моря

Але ти вперед іди
Вставай і борись
Країну свою захисти
Й мови не стидись

Сонце вже не світе,
Не виходить із-зі хмар.
По трохи помирають квіти.
Світ наповнений примар.

По землі ходять вони,
Всіх в паніці тримають.
Людство чекає війни,
Душі людей в небо злітають.

Летять і плачуть дощем,
Сльози розлітаються в сторони різні
Не встиг накритись плащем -
Тепер пігулки будуть потрібні.

Пройде рівно половина року -
і примари підуть,
Позбавлять людство від пороку.
З собою всі печалі і негоди візьмуть

Сліпий янгол у імлі
Все літає і літає
Сліпий янгол у імлі
Щастя й радості не знає

Сліпий янгол у імлі
Горя земного не баче,
Люди лежать у землі
Не може змінити, це наче

Не зможе, не зміне
Бо він маленький і сліпий,
А зло ніколи не згане
Поки диявол буде живий.

Але диявол буде жити вічно,
І що ж тоді робити буде він?
У Бога він щорічно
Благатиме на краще змін