прості запитання
Morfiy — 17/10/2014 - 02:33
Я довго думав про що написати...
І вирішив простенькі питання задати ...
Часами чому, нема кому забрати ?
Біль і сум, що не дають засинати
Щастя знайдеш !!! а де шукати ?
І як невідоме можна пізнати ?
Багато питань , а кого запитати ?
Хто може для нас , відповідь мати ?
Жити життя і світ пізнавати ?
Можливо до старості, на це відповідь зможу вам дати
А зараз як ви , в питаннях буду блукати
І хто ж придумав ярлики, людям чипляти ?
Хто сказав, що на місці не можна стояти ?
Чому не можем літати ?
І як ж від щастя не заспівати ... ?
Від болю ж можна кричати ...
**** щоб не згасало ****
Morfiy — 15/10/2014 - 22:48
Давай поговорим про щось серйозне
Тільки, залишим все одіозне
Ти торкаєшся душі, поцілунками ніжності
Обіймаєш словами і без поспішності
Крокуєш на зустріч , без страху в душі
І єдина бачиш , те хороше в мені
На що, іншим бракнуло терпіння
Поцілунки,обійми - ніжне і тепле тремтіння
Мені достатньо було б, вірити - знати
Що все що коїться - вічне, й не буде згасати
І не потрібно кращого, його просто немає
Нехай горить в душі, нехай не згасає
Поговорим й про те, чого так не вистачає
Роскажи по телефону, чи просто за чаєм
І зовсім не важливо з ким.. і якими ми були
Вольным ветром лететь к мечте
Ради этого, я готов жечь мосты
Теплыми словами, рисуя мгновение
Закрывая глаза,плывем по течению
Умно - это когда есть терпение
Все поменяется , только зажечь фитильки
Не думал даже, какие красивые могут быть мотыльки
Понял одно, жить только ради денег - это не то
Можно без них, как и сними, упасть на самое дно
Прилив сил дают, ценности другие
Пожалуй многие к ним просто слепые
Все время что то движет нами
Всегда есть и будет, небо над головами
Мечты всегда нам лечат раны
Я например хочу увидеть новые страны
Жизнь - это испытание
Жизнь - это не только радость,но и страдание
Хорошо знать, что есть нужные люди
А все остальное, поверте мне будет
Не жалейте ни о чем, что зделали
Пожалейте о том, чего не доделали
Время бежит и не остановить
Нужно от жизни даже самое малое ловить
Время меняет ,только не стать зверем
И не бойтесь люди открывать новые двери
Пускай мечта так далеко от вас
Вы жмите к ней не тормоз, а на газ
Не бойтесь жить,это прекрасно
И не говорите никогда, что все напрасно
Не нужно много говорить... о том или об этом
Ты подари мне мгновение
Ну только, если есть желание
Это нужно мне, как будто питание
Кроме красоты, у тебя хорошее воспитание
Мне хочется многое сказать
И так боюсь слова все потерять
Чтобы тебя не испугать
Я не могу ничего с тобой предугадать
Опять радость обнять крепко держать
И не нужно ничего обнулять
Чтобы собою быть ,ничего не нужно менять
И не бойся мне незачем врать
Собою будь ,не переставая снова и снова меня цеплять
Ты подари мгновение мне
Много не надо мне, остальное ты оставь себе
Так хорошо быть с тобой на едине
Я дарю стих этот, только тебе
Я тоже чув, сотні історій різних
Я бачив брехливих, чесних і грізних
Та не забуду ніколи... щасливу усмішку і очі в печалі
В далеку дорогу, його проводжа на вокзалі
Вона стояла, незнала, куди подіти емоції
Надіючись, що їхнє кохання не впустить корозії
Подумав сам для себе і зрозумів
Чого хотів вже і не так я захотів
Для чого жив, чого старався
Я думав довго..- чому ж я досі так не закохався!!!!!????
Не спорю легко, добре жити лиш для себе
Та поміняло побачене ..і не чую такого... - я хочу до тебе
Стати б вітром і по небі хмари розганяти
***Ти знаєш ***
Morfiy — 22/09/2014 - 00:20
Від себе про тебе, напишу слова
З тобою так легко і не болить голова
Ти вмієш почути й сказати потрібні слова
І тут не поспориш , ти в цьому права
Життя складна штука, та це не біда
Ти знаєш що хочеш, й для чого носить земля
Цікава розумна і ціниш життя
Чогось навчу, щось навчуся і я
Ти не бійся мене, я простий і як всі
Помиляюсь часом, та все ж ходжу по тій же землі
Що міліони, ти я і як усі
На носик кладу тобі ці рядки
Нехай присниться як зайчик, за моркву розриває грядки
Як люди щасливі вітаючись знімають шапки
Як проблеми зникають і добиваєшся мети
ніч диван кричить від самотності
ти у його підсвідомості
Сон ніяк не забирає до себе
Ти так мрійливо дивишся у небо
І тільки кава з цигарками
А небо небо, небо яскраво світиться зікрами
Десь місяць блукає в невідомості
Він лиш в твоїй є свідомості
На дворі лише вересень,де зима ?
Чекати лишолось трішки
Та кинути б це все і йти босоніж пішки
Туди де спокій і любов
Туди де не обманить ніхто знов
Та лише це все мрії і бажання
Ох як же людям треба це кохання
Прокидаєшся зранку і знов битовуха
від шуму вуличного розболілися вуха
Подруга с юга прилетела или с запада
Давно не виделись,встречу громка а не шопатом
Что сказать что спрасить..? думаю теряюсь
Может изминилась,а? а я не меняюсь ...
россказать может что то ?...интересного нет
ну спрашу -как дела? и дождусь я ответ
Ну мы встретились, цветы подарил как положено
Ели вату сладкую и морожено
Росказала она как и че, где бывала
Даже удивила что меня было мало
Я ответил что рад такому признанию
Что и к ней имею такую же манию
Хорошо прогулялись вспоминали прошлое (детство)
Как у речки гуляли и как было нам весело ))
Временами нами кто то водит по кругу
Временами никого даже лутшего друга
Забытса и не убиватса бы в угл
Не просить помощи, не поможет даже и гугл
Вселенная викинула все карты на стол
Собери себя не вытирай соплями пол
У всех же есть какие то заботы
У кого то семя. кого то парит робота
А впрочем и ночью не хочется спать
Кто то любит чай зеленый кто то в игры играть
А ты париш себя хватит плакать страдать
Научись жызнь жыть как положено
Покупай девченке цветы ну а детям морожено
Улыбайся не парся вся жызнь впереди
Ну а любовь она есть где то среди