Руки кохалися. Ми посміхалися.
Всесвіт розтанув. Годинник завмер.
Зорі у небі вже спати влягалися.
Завтра далеко. Є тільки тепер.
Всі запитання із вітром полинули.
Всі обіцянки забулись на мить.
Слова і фрази тиша поглинула,
Руки уміють без слів говорить.
По-материнськи укрила ніч ковдрою.
Пальці зв»язалися теплим вузлом.
Ми перестали буть сильними, гордими,
Тут заховавшись від его свого.
Руки кохались у нас не питаючи,
Ми прикидались, що все тільки сон.
Зорі ніяково в хмари ховалися,
Руки кохалися, їм все одно.
Їх не хвилюють кайдани пощерблені,
і тільки тиша
Станіслав Б'ялк... — 26/05/2016 - 23:15
І тільки тиша
втрачене життя
і скоро ти забудеш
і його ім'я.
Чи варті сльози
смутку і печалі?
Чи варто ще
якісь оті слова?
Загинув воїн...
не вперше
і не в останнє.
Та чи готові ми
до більшого життя?
Хай буде пам'ять
і молитва наша.
У Бога ласки ми благаймо...
про мир, любов,про єдність
26.05.2016р.Б
я бачу крила...
Станіслав Б'ялк... — 26/05/2016 - 23:05
Це те що втрачено...слова
Надія в пошуках...вагання
Любов до Бога...мир,прощання
я бачу кроки - то не втеча
я бачу крила...
Біль,прощання.
Минуле, втрачені зітхання
десь поруч правда і вона
Надія поруч...миру прошу!
Ісусе,прошу,поможи!
Країна моя мов остання.
Не дай загинуть у ярмі.
Молитва, тиша...сльози,радість.
О, Боже, вірю, нас спасеш.
Пробач, мій Христе, я останній.
Благаю, миру нам зішли.
Мельниця-Подільська 26/05/2016 р.Б
бр.Станіслав Б'ялковський
Золото - мовчання, слово - алмаз!
Спадає час... з ним тони гримас
Світ без війни , настане час...
Обирай ! слухай приказ, чи дороговказ
Тисяча фраз , мільйони раз
Телебачення -це метастаз
Всім без образ ,ваш віршомаз
Пише для вас, та не для нас
Пити бензин вдихати гас
Рейтинги форбс, комусь в оргазм
...малята добре казав, наш дід Панас
Правди нема на показ
Вовчий час,дістали сказ
Правда тепер що? плавиться загальний каркас
Дістанеться усім і в свій час...
Слухати джаз, або як це заслужив Флегіас
Крапки над і розставить час,миру усім,нехай грає джаз
Кожен по своїх ходить стежках
Хтось в королях, а хтось у шутах
Відповіді хтось шукає в книжках
Радість комусь,прочитати в листах
-Ти потрібен в живу і у снах
Правди шукають в газеті,а хтось по очах
Вірять в Христа комусь віра Аллах
Є і такі... вірять,що світ стоїть на китах
Хтось вибирає життя у морях
Комусь море дарують в брехливих словах
Лічуть душу, коли лічать цифри в грошах
Життя - книга, хтось кварт,а комусь мало листків у фоліантах
Незалежність - це не папірець
khodunov — 26/01/2016 - 13:56
Незалежність - це не папірець,
де є печатка і чиїсь карлючки.
Це Вільний Дух, який в Тобі живе!
Коли не за панів, а за Своє Життя,
Своїм життям Ти захищатимеш
Свободу та Країну,
Свою улюблену,
Величну Україну!
Ми Українці! Зможемо ми все!
khodunov — 26/01/2016 - 13:55
Ми Українці! Зможемо ми все!
Ми вільна нація - тут вже рабів не буде!
Земля Наша Свята і ми на ній живем!
Як Сонце сходе то край неба -
Жовто-Блакитний бачим Стяг,
Від Сонця і до самого, до моря!
А на заході, знов край неба -
Червоно-Чорний бачим Стяг:
Він нам нагадує - як здобували ВОЛЮ!
Ми Українці! Зможемо ми все!
Нову собі збудуємо Країну -
Величну і Прекрасну Україну!
Від колосистих нив і до Дніпра -
Жовто-Блакитний розвернувся Стяг!
А як заходе Сонце, то бачим знов -
Червоно-Чорний Стяг!
Щоб пам'ятали всі, як здобували ВОЛЮ!
Ранкове сяйво, місячне і зоряне.
Щось гарніше так шукаю довго я.
І розумію, що втрачаю час.
Той, що швидкоплинно так проходить.
Час це кожна мить твого буття.
Те, що проживаєш все життя.
Те чого не можна повернути.
І ніхто не зможе цього повторити.
Бо воно одне і можливе раз.
Шансів майже не лишилось.
Або... ж просто не було.
Любитель фіалок
Наталі_я — 16/11/2015 - 23:18
Не хочу троянди!
Фіалки даруй.
Рози, тюльпани
Як же банально.
На підвіконні
Мого будинку.
Сиджу і милуюсь.
Красою її.
Фіолетові, сині,
Білі, рожеві,
Бузкові фіалки.
Любимі мої.
Щодня усміхаюсь,
Тішусь так просто
Без всяких причин
І фальшивих надій.
Навіть погода.
Похмура й холодна.
Погані новини
І жовта преса.
Готові зіпсути
Перевернути
Мій настрій
Фіалкових буднів.
Не хотіла нічого,
Сама відверталась.
Відштовхнула його.
І...Втратила.
В тому ж твоя вина .
І сталося те, що сталося.
Ніхто ж не просив.
Не заставляв тебе!
Не вказував що робити.
Що хотіла, те й маєш.
Нічого вже не повернути.
Можливо, змусиш себе,
І будеш усе терпіти.
Та що ти там кажеш?!
Ніколи не думала,
Що буде так складно,
Так важко це все пережити?
Та мушу любимого,
Його ж найріднішого.
Просто от взяти
І відпустити.