пташина-рибина
Кульгавий їжак — 9/10/2009 - 23:31
щось таке не зрозуміле
щось нескладне і понуре
дивиться очами риби
й тихо крилами тріпоче
загубили під кушами
коло стежки ніц калини
щось аж дуже сильно схоже
на пташину від рибини
і проходили повз люди
і розходились новини
про оте щось дуже схоже
на рибину від пташини
поки дивом дивувались
поки милувались милом
то померло те створіння
що здавалося всім милим
та ніхто не доторкнувся
і згнивало тихо тіло
чи то птаха чи рибини
попід кущиком калини.
Різнокольоровий... (7)
olvia — 9/05/2009 - 19:31
7.
Таня же невідомо як довго прогулювалася по невідомому їй світу, мало чи не все було їй цілком знайомо: правила, події, закони, обставини... Вона колись дійсно хотіла ось так потрапити в реальний сон. Нарешті бажання виконалося, проте неочікуваним чином. Втоми дівчинка геть не відчувала, але згадавши своїх батьків, друзів, вирішила що нарешті час повертатися назад. Потім можна буде сюди привести друзів, батьків і можна... можна організовувати платні екскурсії в це місце, якщо поталанить. Чудово, життя вже реально РІЗНОКОЛЬОРОВЕ.
Різнокольоровий... (6)
olvia — 9/05/2009 - 19:30
6.
На клумбі цвіли квіти, вони як вирізані з мультфільму, червоні з круглими пелюстками. Таня притулила носик до жовтої серединки. П'янкий запах, щось схоже на вино чи горілку...
Світ несвідомо захопив. Ще ніде Таня не бачила більш приємного місця. Все таке реальне... не те що сон. Вона стояла на різнокольоровій доріжці. Доріжка невдовзі наче обривалася, різко повертаючи вниз. Справа ріс дуб.
Запахло волошками. Щось тривожне повисло в повітрі. Таня стрепенулась. Перебираючи ногами вона швидко збігла вниз по тій самій різнокольоровій бруківці.
Шум води із дзвоном маленьких дзвіночків.
Різнокольоровий... (5)
olvia — 9/05/2009 - 19:29
5.
Почувши крики батьки зірвалися з ліжка. Заскочили в залу.
- Дитинко! – мати припала до тіла дочки, термосила її за плечі.
Батько стояв, з шоком оглядаючи кімнату. Почорнівший від копоті абажур, згаслі свічки...
- Чого стоїш? Невже не бачиш що в дитини шок?!
- Ти... тіль...
- Клич швидку!
- Зараз, принесу холодної води.
- Швидче.
Намочивши в воду тряпинку мати стала обтирати обличчя дівчинки.
- Клич швидку.
- Навіщо?!
- Хіба не бачиш що вона непритомна?!
- Чим це допоможе?! Її необхідно винести з цієї кімнати.
- Справді, на ліжко.
- Заспокойся, не панікуй так.
Різнокольоровий... (4)
olvia — 9/05/2009 - 19:28
4.
Таня лежала на чомусь м’якому і вогкому.
- Мамо!
Вона відкрила очі. На якусь секунду здалося що вона вдома, лежить на своєму м’якому ліжку.
Перед очами все гойдалося. В голові знову запаморочилося. Збоку щось сиділо.
- Мамо! – вигукнула Таня, повернувши голову до істоти.
Істота провела долонею по волоссю дівчинки. Такою холодною та шершавою. Таня здогадалась що ця рука належить тому, хто її притягнув сюди.
- Що я тут роблю?... Чому мені так погано?
- Звідки я можу знати що ти тут робиш. Прийшла вже до тями, то я піду бо справ ще куча.
Різнокольоровий... (3)
olvia — 17/04/2009 - 10:02
3.
Коли батьки лягли спати, Таня з радістю прийнялася за роботу. Їй постійно здавалося що дядько в сірому прийде до них додому та одразу забере книжечку. Саме тому було найголовнішим якомога швидше виконати ритуал. На щастя, вдома були всі необхідні речі: свічки, шматки різнокольорової яскравої тканини, пера папуги, павутиння яке легко можна було знайти в коморі та величезний шмат паперу. Єдине про що дівчинка турбувалася, це те куди подіти опісля використаний папір так, аби мати нічого не помітила.
Різнокольоровий... (2)
olvia — 15/04/2009 - 20:39
2.
Таня вдома тільки те й робила що читала жовту книжку. В неї не було ніякого заголовку, лише рослинний візерунок на обкладинці, в який майстерно вплетені букви. Вона з наполегливою Діаною не зустрілася, зуміла викрутитися, тим паче що зовсім не сподобався жагучий блиск в очах однокласниці. Мати все бігала та й дивилася що її дочка наполегливо щось вичитує.
- Якийсь дивний тобі урок задали, - нарешті випалила вона. - Не пам’ятаю щоб в тебе раніше був такий підручник.
- Ма... мам ця книжка цікава, я не хочу сьогодні більш нічого робити поки не розберусь про що саме тут написано.
Різнокольоровий...
olvia — 15/04/2009 - 12:55
1.
Плямистий шкільний кіт лежав на підвіконні, помахуючи своїм пухнастим хвостом. Сонце яскраво освічувало його рижо-чорний бік, ворсинки що стояли сторчком виглядали геть білими, навіть сяючими.
В цей погожий ранок учні поволі заповнювали собою коридор. Ніхто з них наче й не помічав кота, а особливо жовту книжку, на якій він так смачно улігся. Коли купка веселих дівчат підійшла до підвіконня. Вони загомоніли про щось своє, але, на диво, ніхто з них не проявив ніякої цікавості щодо книжки. Ймовірно всі гадали що то звичайний підручник забутий розсіяним учнем. Коли:
- Дивіться, книжка!
Мороз на вікнах
olvia — 14/03/2009 - 21:10
1
Снігом землю замело. Лід покрив поверхню рік. Вода з ринв перетворилася в мутне, чорне скло. Я йду по вулиці, закутана в ватяну чорну куртку. На ногах теплі сірі шерстяні колготи, тонкі чорні черевики. Ступні вгрузаються у сніг.
Згадується Антарктичний синій лід. Ці вічні візерунки води. Кристали мільйонного льоду.
Кристали... як я люблю кристали. Особливо скло.
Час невпинний.
Стара аксіома, яку не вдалося спростувати жодній розумній цивілізації. Неможливо обійтися без мірила життя. Четвертий вимір як система координат знакових подій. Секунди, що рівноцінні кожному удару серця. Поняття «вічність» як ідеальний компроміс між життям та часом. Лаври Бога, що не дають спокійно спати смертним.