Обізнався... Або: багаті будуть!
Дядько Валєра — 9/08/2010 - 09:47
Все. що я тут друкую,писалося, як мінімум, років 12 тому.Отхе, ця мініатюра вже втратила свою актуальність... А може - ще не зовсім втратила?..
Після парочки "свіженьких" вокзальних котлет
Довелось Петру швиденько бігти в туалет...
Ледве встиг він у кабінку звільнену зайти -
Раптом... чує через стінку: "Петя,ето г! - ты?"
- Я, Ванюхо, - мовить Петя - Де,друг, пропадав?
Кажуть, ти хатину г !-тестя цигану продав?
- Т-Ты что ,П-Петя,укололся - несёшь чисто вздор...
О,постой, ка-азёл какой-то влез в наш разговор!
- Щось я, Ваню, не "врублюся"... - Проспишься - поймёшь,
Ой казала мені мама, казав мені тато:
Якщо, сину, ти поет, то ходи патлатий
Я дам гроші фризієру, най ті патли зріже,
Я у члени СПУ навіть лисий влізу.
Балада про кізяки
Дядько Валєра — 5/08/2010 - 01:35
Як тільки сонце лід розтопить - я йду на луг біля ріки,
Бо ще хтось інший перехопить сухі торішні кізяки!
Я їх і свіжими збираю - яж доки сніг не упаде,
Вони - гарантія врожаю! КІЗЯК мене не підведе!
Бачу вас,кізячки, -в мене серце мліє,
Розпирають мене гарні відчуття:
Якщо є кізячок, то живе надія
Що чекає мене СИТЕ майбуття!
Така вже, видно, моя доля: без кізяка - ну нікуди:
П"ятсот квадратних метрів "поля",додай садок іще сюди...
І все це добрив вимагає (а грОшей же на гній - катма)
От кізячок і виручає, бо ж дістається задармА.
Нічний бартер (Документальний трилер)
Дядько Валєра — 4/08/2010 - 15:16
Пізній вечір. Холод. Слизько.
Дядько йде з роботи.
Раптом – голос, зовсім близько:
«Стій!!! З горлА – не проти?»
Озирається сердега –
Нікого не видно,
Та ще й темно, як у негра в…
(де – казати стидно).
Чує дядько, як волосся
Шапку підіймає:
Чи гукав хтось, чи здалося –
Вже й сам він не знає.
Аж ось – з-поміж живоплоту
Вилазить… рука.
А в ній – пляшка. Запах поту,
Сечі й первака.
Тут розгледів перехожий
За кущем картину:
На землі сидить «раб Божий»
І «масує» спину…
Відригнувши перегаром,
П’яндига прорік:
«П-п-пропоную т-тобі бартер,
Добрий чоловік.
Німець в Україні
Starfire — 25/07/2010 - 08:27
Їхав німець в Україну,
Щоб мову вивчати,
Зупинився у якомусь
Селі спочивати.
Ходить селом, городами,
Словником махає,
До людей вітається,
Щось там їх питає –
Всіх неначе розуміє,
Аж бачить – за тином
Бабця гусей виганяє:
«Пішли звідси, свині!»
Здивувався німець дуже,
Словничок гортає – ніби гуси…
Він підходить,
Стареньку питає:
«Фрау, мені пробатште, бітте,
Іх спитати мюссе –
Показує позад себе –
То швині, тши гуси?»
А бабуся подивилась
В німця очі сині:
«Ти сліпенький, чи дурненький?
Та які ж це свині?!
Не дивисі як баран ти,
Вже опускаються руки,
Сили іти більш немає,
А серденько скаче у грудях,
Мов вовком сполоханий заєць.
Як тяжко по сходах йти вгору,
Все тіло – мов брила Сізіфа;
Криза – поїдуть не скоро
В під’їздах поламані ліфти.
Всі сили спливають із потом
Несила ступити і кроку,
Квартиро моя, ну де ти?
Чому я живу так високо?
Міражем увижається ліжко,
Навколо стоградусна спека,
Сходинка, ще дві, ну ще трішки…
Другий поверх уже недалеко!
Це смішки - 2
Курінний — 20/07/2010 - 12:55
Смерть кози
Посилає якось Ганька
Чоловіка Василя:
– Відведи козу до цапа‚
Що в Миколи коваля.
Ось десятка. Та дивися‚
Щоб усе було як слід!
А дорога до Миколи
Повз чайну. Василь услід
За козою чимчикує,
А з чайної вже луна:
– Завертай сюди‚ друзяко!
Він козу до паркана
Притинає і десятку
Пропиває в бісів крик.
Повертається додому,
Ганьці: – Все в порядку... гик!
Кілька днів минає. Знову
Кличе Ганька Василя:
– Щось не те воно з козою –
Поведи до коваля!
Тут пояснювати зайве‚
Що до цапа знов коза
Не дійшла і від чайної
Повернулася назад.
Це смішки -1
Курінний — 20/07/2010 - 12:51
Про кума і кому
Кум прийшов провідать кума
До лікарні. В яму
Той потрапив на машині‚
Коли їхав з храму.
От заходить. Кум у комі:
На обличчі маска;
Весь обмотаний дротами,
Мов холодна праска.
Враз приходить кум до тями,
Ось розплющив око...
Кум до нього: – Як ви‚ куме?
Отака морока!
Той горі підводить палець‚
Мов: „Нормально‚ куме!”
– Може вам чого принести?
Трохи кум подумав‚
А тоді здіймає руку
І – по шиї пальцем.
Ну кому незрозуміло?
Кум перелякався:
– Вам не можна‚ в вас же кома!
Щоб набрались сили‚
Принесу я вам лимонів,
Або апельсинів!
Мікролітражки
Starfire — 18/07/2010 - 21:19
***
А нумо знову віршувать.
Звичайне нишком. Нумо знову
Шедеври взявши за основу,
Із них собі любенько гнать.
***
Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув,
Наче хруснула ломака –
Ну й копито у коняки!
***
Їхали козаки
З Дону тай додому
Побачили скирту –
З’їли всю солому.
***
Вічний Революцйонер,
Дух, що тіло рве до бою;
Тіло, мертве з того болю,
Вже на сто шматків роздер.
***
Із поля дівчина утомлена прийшла
І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,
У ліжечко тихесенько лягла –
Їй хочеться увечері поспати.
***
Я маленький хлопчик,
Виліз на стовпчик,
Я ПРИЗНАЮСЬ ТОБІ... (лист Лізи до Едика ( з раннього)
Lana — 8/07/2010 - 22:33
**** написаний зрання
Я сьогодні тобі написала
Свого першого раннього вірша,
Прочитай, і повір , він, в натурі,-
Від АхмЄтової не гірший.
Я люблю тебе сонце за те,-
Що в кишенях твоїх зеленіє,
А краватка твоя від Кардена-
Моє серце голубить і гріє.
Нам текіла уже надоїла?
Я від того не кіпішую,-
Тепер замовляй саке-
Папарацни мене,- і все…
Зробим разом усе по феншую.
Подаруй мені, любий мій,
Жагучий, зеленоокий-
Перстень, такий золотий,
З діамантом, як в скумбрії око.
І новенький сріблястий Rover,