Дзвенить десь поряд...Тихий грім...
І чутно голоси і видно дим людських вогнів...
Мене вели під погляди чужі.
З презирством кидали каміння до ніг.
Під обрисом ночі невизнаний біль...
Мене покарають,бо не любила я їх.
Заберуть те, що не дозволено їм,
Затопчуть життя, що було моїм.
Припишуть мені всі свої гріхи.
Пишатимуться тим, що мене обрекли.
Наділи петлю... і штовхнули униз.
Лиш ніч споглядала із жахом на них.
Скалічена ними упала з долонь.
Чому мене проклято-усім всеодно.
Вже ранок...Гомін людський притих давно.
Мене покарали та не сказали за що.