...
Bittersweet — 3/08/2009 - 16:48
НАПЕРЕДОДНІ
Свіже повітря пробуджує бажання скурити зайву цигарку. Рука механічно,по завченій траекторії, тягнеться до запальнички. Свято Купала,ніч на природі, у вузькому колі,проте не такому вузькому,як планувалося. Довкола багато знайомих облич,споріднених душ…я сама.
Коло річки бачу її одинокий силует. Мене бентежить її відчуженість, хоча я й сама подібна до неї… Поспіхом знаходжу привід потривожити її самотність. *Зніми до себе*- кажу я, простягаючи колоду. Але її пальці,занурені у річковий пісок,продовжували каламутити воду,а очі кинули на мене, знайомий вже, пронизливий погляд. В її очах ніколи не було однозначності,вони випромінювали повагу,видавали дитячу цікавість, але було в них і дещо холодне,чи то осуд,чи недовіра…Вона підвелася, витерла руки,вказівним пальцем посунула лише одну карту - між нами війнуло звичне тепло порозуміння .
Карти мало говорили про її минуле,вони мовчали про те,що мене так цікавило. А ось розклад на майбутнє читався відразу,без шпаргалок з тлумаченнями,безпомилково і абсолютно однозначно. Майбутнього не було.
ОПІСЛЯ
Напевно,якби з моєї камери викачали повітря,я б не відчула різниці,бо я відчуваю тотальне спустошення,вакуум,і тіло,здається,втратило гравітацію. Я вбила людину… Пам*ять відмовляється прокручувати подробиці . Думками я повертаюсь до дріб*язкових проблем,котрі бентежили мене все життя ДО трагедії. Як це могло статися зі мною?!я пам*ятаю її силует,а потім…обличчя,на яке світлофор кидав червоні рефлекси…мить і все.Я могла щось змінити?Якось зарадити?Що я могла?чому так сталося?!Чому зі мною?що робити?що?що?...навзрид.
СПОВІДЬ
Вітер хилить дерева,але його прохолода не торкається мого обличчя,я вперше опинилася в цьому місці,але воно видається до болю знайомим. Ти чомусь не сказала мені,що це трапиться,я не засуджую,просто…
Виявляється,я не мала майбутнього з самого початку…його просто не написали для мене,обірвали мою казку трагічним фіналом. А я вважала автором себе..і додумувала чарівних принців і не вірила,що раптово втрачу над усим контроль,не вірила,що всі перемоги й поразки втратять будь-яке значення в одну мить,не вірила,що все вирішиться без МОГО втручання,МОЄЇ згоди,МОГО бажання!
Не картайте себе,ви красива жінка і сльози вам не личать. Ви не могли нічого змінити,повірте. Моя доля не належала ні вам,ні мені,бо ж ми нічого про неї не знали. Не належала вона й тій,кому була відома. Моїм життям розпорядились ті,кому воно було байдуже…