Так хочеться...
angel.studio — 17/12/2011 - 16:28
Дим від сигарети підіймається під стелю,
Дахівку омивають краплі дощові над нею.
А я сиджу собі всього пів метра від підлоги,
Так хочеться літати, та нажаль немає змоги.
Птах прикутий до руки зривається до неба,
Здається, добре жити тут й нічого більш не треба.
Але так хочеться туди, де світить в небі сонце,
І ось вже майже ти летиш... ти там! та ні... все сон це.
І ми кохаємо не тих, не ті кохають нас,
А тут все складно в статусі, і так було не раз.
Skype, Вконтакте - лиш втішають, гріють твою душу,
Де я є? Для чого це? Немає ж слова "мушу"!
Скільки для щастя потрібно тобі?
angel.studio — 17/12/2011 - 03:46
Скільки для щастя потрібно тобі?
Стабільність в державі, мир на землі?
Щоб не було хвороб, не було смертей?
Мами не кидали своїх дітей?
N-ну кількість грошей, авто дороге?
Величезний будинок, біде золоте?
Брендовий одяг, новий iphone?
Щоб знав тебе весь місцевий бомонд?
А знаєш, що треба для щастя мені?
Щоб збулось все добре, що я бачив увісні!
Були здорові мої рідні й близькі,
Щиро сміялись великі й малі.
Щоб кохала безмежно мене саме та,
І була в нас велика, прекрасна сімя.
Щоб друзям ніколи не було погано!
не видихати
Джем Сьогодні — 15/12/2011 - 22:12
голуб в легенях тріпочеться. з гуркотом
б*ється вода об каміння плескате,
десь усередині ллється розбурхана,
дихати тільки… не видихати
бути розчавленим десь поміж небами,
чи у траву перерісши вижату,
або в нестрижену і занедбану,
так ніби жити… всього не вижити
провідником найчистішого болю
формулювати зойкання цифрами,
на площу шкіри кількість поколювань
так що кричатимеш, але не викричиш
Монтаж, доставка і гарантія
Катерина Бойко — 11/12/2011 - 04:25
"Монтаж, доставка і гарантія" -
Ти рекламуєш свою вічну любов.
Я ж не купую до себе симпатії,
Через брак не коштів - надлишок умов.
На кредит не готова, бо умови знаю,
Прогорить це діло - і тоді плати,
Якщо хтось із нас та й не покохає,
Прийдуть кредитори - винесуть мізки.
Розграбують серце, витрясуть всю душу,
І залишать босу на вікні.
Запевняєш взяти у кредит я мушу
Всю твою любов, та не можу - ні!
Бо не звичні для мене кредити,
Заощаджувать буду стабільно,
Я радянська тиха дитина,
Я коплю почуття повільно.
Душа
Катерина Бойко — 11/12/2011 - 04:16
Десь у світі є птаха синя
Та обдерта вона вже вся.
Ти ловив її в сальце насильно...
Упіймав. Не утримав. Втекла.
Ти обрізати можеш їй крила,
В домовину її запхати,
Та вона знов здійме вітрила,
Буде світлом ранковим палати!
Не зумієш тримати у клітці
Вітер дум, поривань та мрій,
Проросте листочком на гілці,
Прокричить тихий поглядом вій.
Ти - покоління
Катерина Бойко — 11/12/2011 - 04:07
Коли немає в тебе устремління,
Коли душа закинута криниця,
То ти є раб, ти те вже покоління,
Що лише курить, п*є і йде "Клубіцца".
Живеш у ритмі дискотек і шуму,
Не помічаєш, що марніє день.
Ти є об*єкт уселюдського глуму,
Не автор дум, поем, гарних пісень.
Про тебе не згадає день прийдешній,
Про тебе вже забули і сьогодні,
Ти став усім не свій і нетутешній,
Ти потонув у джерелі безводнім.
Контрасти
Катерина Бойко — 11/12/2011 - 04:02
Я хочу кольору, контрасту,
Думок, поривів, відчувань,
Великих подвигів,зітхань...
Я хочу кольору, контрасту!
Ти хочеш спокою, мінору,
Тихих заплав, спокійний сон,
Урівноважений мій тон...
Я ж хочу кольору, контрасту!
Ми хочем вічної любові,
Ласкавих слів, бадьорих ранків,
Палких коханців і коханків...
Ми все поєднуєм до болі.
мораторій пам'яті (сюр)
Lana — 10/12/2011 - 22:23
від нині до сьогодні
і позавтра… як карта ляже крОплена водою
свяченою… чи краплена рудим… пікОва…
відлунням протягів які вітри із неба над тобою
повішали як райдугу по зливі схожу на підкову
на браму в світ розтулених долонь
і випурхне метелик
і оксамитово дотулиться до скронь
як пух з кульбаб за подихом посухи в осінь
спливає пам’ять
рухома до нестерпності летка…
як автентичність літу лінія життя… просить
продовження неадаптованих торкань
коли деревам зимно в небо випинати гілля
Зачекай… бо це літо летальне навмисне мине,
Під завісу дощу вона вийде знову "на біс",
Тільки, знаєш, зі сцени зовсім не видно тебе,
Лише зорі, ромашки… і сонячні бліки, і ліс…
Їй потрібна розмова на кілька фраз,
Тільки голос і трішки тепла у тембрі,
Чи зустрінетесь… може… лиш в профіль, а не в анфас,
Проштовхнувшись у просторі крізь часові дебрі.
Ти для неї не станеш ніколи статечним і старшим,
Це дурня, - ти все будеш таким безнадійно близьким,
Як згадую твої уста,
Так жити хочеться надовго.
Твоя солодкість не проста.
Вона по серцю мені човга…
Я згадую твої уста…
Як бачу очі ці щодня,
Що пощастило цілувати,
Що вже давно мені рідня,
Зникає враз бажання спати…
Я бачу очі ці щодня…
Як чую твій чудовий сміх,
Не можу стримати себе…
Кидає він мене у гріх —
Кохати хочу вмить тебе.
Я чую твій чудовий сміх…
Як відчуваю дотик рук,
Що мене ніжно обіймали,
Страждаю враз від ніжних мук,
Які від рук твоїх страждали.
Я відчуваю дотик рук.
Як чую голос ніжний твій,
Звучить мелодія класична
Така проста, немов сувій…