Заклав сторінку чеком з магазину.
Пішов у сни, крізь пряний запах кухні.
І доторкнувсь душею до хвилини,
Коли збентежено чекав кохання й слухав,
Як б’ється в її грудях часопростір.
Придбати б час, щоб світ на мить спинити!
Хай не запрошує, та я зайду угості —
Нас віднайду, змотавши пригорщ ниток...
Зітліла вересковим тихоліттям
І ледь помітно падає в траву
Відлунням сміху ніч. Думки гойдає
Старенька гойдалка вчорашнього століття.
У снах все ще живе, а наяву:
Є кухня, книжка, чек... Її — немає.
Спливають стронцієві роси-краплі
Плітки накручуються на вісь землі
Емо виходять із вугільних нетрів
Розгалужено як парасолі рози вітрів
Рівно застелено лігвища чорної зради
Радяться в бункерах сонні перетяги
Охами чується ехо із урвища
Стресами мітить свою територію мітинг
Банки заповнені штамом невідомого вірусу
Папіруси стали мідними трубами
Урбанізованих підземних віл ловців
Що пірнають за дозою під воду колодязів
Зірчасте небо повільнол стікає униз
Тікає земля злякана сонцем побляклим.
Недопалки Сізіфа
Li-Tium — 25/02/2009 - 21:24
Недожиття, недолюбов, недостраждання —
недопалки палких недочуттів.
Принади, вади, вкрадені бажання.
Чого хотів? А, байдуже... хотів
чи просто йшов до вічності, до Лети.
Увіковічнення, публічно!
...віч-на-віч
зустрівшися із сутінковим міфом
повів у повінь совість. Заповів
сізіфів камінь, новому Сізіфу!
Нехай згадає, тихим і незлим,
як не залив, як незабув... Не схибив.
Мішень — стріла. Кишеня і... калим —
сумна, зловісна, непохитна глиба...
Сонця навколо
Li-Tium — 22/02/2009 - 19:35
Небо прозорочисте,
Під сонцем сталерозжареним,
Маршем гримить урочистим
Понад хмарами.
Хмари повільносірі,
Шматками променерваними,
Заходяться в гострій сатирі
Над туманами.
Тумани свинцевосяйні,
Вирушаючи в одісею,
Звучно пливуть піснями
Понад землею.
Земля зорепадозасмічена
Лине байдужесонно
Колисковими, райкосмічними,
Сонця навколо.
Вакцинація любов'ю
Li-Tium — 22/02/2009 - 00:28
Чи викликали Вас коли-небудь до лікаря на вакцинацію? От я нещодавно потрапив на щорічну вакцинацію
...любов’ю.
Її пригнічений, обезкровлений лабораторними дослідженнями, вірус вкололи мені прямо в дупу. Я приклав до болючого місця ватку зі спиртом, що лише спинило кров, але не вгамовало болю. Натягуючи штани, питаю (щоб не мовчати):
— А навіщо це мені, лікарю?
— Смішні люди! Ви що, бажаєте померти від хронічної любові?!
— Чого ж? Думаю любов’ю всі ми та хоч раз повинні, якщо можна так висловитись —“захворіти”...
Новус ордо сек...
Женчик Журер — 10/02/2009 - 16:04
Штучний хімічний жасмин
і цмин,
що від нього штин
упав у бездонний живіт
політ.
У польоті розквіт.
кров уже в сковороді.
Радій
від запахів із ротів.
Чуєш, як плотський дух
дмух –
і вогонь потух.
Гарно,що постмодернізм.
Вниз –
із-під тяжких коліс
виліз –
і втік у праліс.
Пахне доба наднова.
Ова,
до якої дрова
Вже приготовано нам
там,
де світ пополам.
Чуєш, хімічний жасмин
змін,
подихом духу своїм
Справді усіх оживив,
Звив
Нове гніздо для митців.
Рецепт приготування нервів
fantasy_world — 1/02/2009 - 12:16
Вітаємо вас у передачі «Звали… вибачте, Звари сам».
З нами буде гостя,
Мега зірка, мікробного масштабу
Ім’я якої відоме всім невідомим особам з
Того боку телеекрану.
Отже, сьогодні ми варитимемо наші нерви.
Рецепт приготування дуже простий,
І навіть сама тупа… ой вибачте, заклопотана серіалами
Домогосподарка зможе таке скапарити.
А тепер ми дамо слово зірці:
…………..
Та, вона красива декорація, або спеція,
Тож її ми додамо пізніше, це не канібалізм:
Хіба ми переживаємо, коли ріжемо в зупу овочі?
А тепер повертаємося до нашої страви.
Беремо 200 грам цибулі нашого мозку,
Знайомства в мережі
Пастор — 26/01/2009 - 00:07
Чим вище „любов” тим нижче поцілунки. Десь на рівні пояса вони зустрінуться.
Ник: Pastorazzi
Имя: Максим Ткаченко
Домашний адрес: Глухов
Возраст: 22 О
себе: Я тварь, сволочь и еще много других эпитетов не более привлекательного содержания. Отшельник. Не пишите мне настоятельно прошу, так как разговор по интернету все равно сводится к тому что мне приходиться кого то развлекать. Нифига не интерестно. И вообще я вас даже не знаю...а заговаривать с незнакомыми нехорошо)
Привєт.
Привіт.
Чє дєлаєш?
Картоплю окучую (друга година ночі)
Привет а че ти такой злой?
мій сновиде світлий, я їду назавжди від тебе
туди, де не снитимеш більше... окреме - окремо.
лишу тільки синій осколок моїх окулярів,
під шкіру сховаю сліди всіх можливих піарів,
я стану на схилі, вдихну гіркоту павутиння -
під тином, під млином лишивши останнє сумління.
мій спомине ніжний, я їду назло дисконнектам..
свята простота і усмішки згорілим проспектам
де тривіум хворий: перина, латина й дитина -
на сріблі старому огидно іржавіє слина,
а я потихеньку запхаюсь на верхню полицю -
дивитись праворуч, ліворуч до скону дивитись.
мій янголе білий, охрою покрий мої стіни!
Смерть Пульчінелла
dovgyj — 6/01/2009 - 03:13
Зимними шпальтами темряви нас огорнуло, напевно, останніми...
Твої відбитки на мені давно вже відмило дощем.
Так є незвично штовхатись у черзі за щастям, стояти за задніми,
Прагнучи замість тепла унести собі смуток і щем.
Ми не рахуємо днів і сторіч, що лягли поміж нами, як тріщина -
Там в глибині Амелес наші душі в безодню відніс.
Тіло моє з того часу на березі його - розбите й скалічене -
Мовчки стоїть і чекає, як викраде тебе Паріс...
Він би, напевно, повірив у сірість і ницість такого минулого,
Навіть у спогадах він відшукав би огидне своє.