осінність
Selfkill_Malvinko — 2/12/2007 - 18:49
я дивлюся у небо асфальта
проливає сльозами осінь
намокають газетні шпальти
та мені їх не шкода зовсім
одиноко літає птаха
одиноко дивлюся в калюжу
я б хотіла з одного змаху
полетіти у зорі дуже
ми шукаємо часто вихід
нерозірване чорне коло
але це лиш життєва прихіть
і мільйони проблем навколо
але це лиш блакитні очі
Метелики зими запорошили снігом,
Знайомі всі стежки покрала крига,
І я іду один до свого дому,
Шукаючи нову для всіх дорогу.
Навіщо, я молився сонцю й небу.
Навіщо, я писав листи до тебе -
розвішав на деревах замість листя
Та в тебе не було для мене місця.
Я скрізь порозливаю зимну воду
Вiд зiрки до зiрки....
Муза — 26/11/2007 - 18:45
Від зірки до зірки. Од серця до серця.
Очей не відвести. Плакучий цей біль...
Колись, через роки минуле озветься
У дні найстрашніших ночей самоти.
Не втримати щастя. У розпач спалити.
Вірші дарувати самій же собі.
Хотілось – інакше... хотілось – скорити
Незламне життя. Та де ж там мені!
Напруги не витримать погляду в вічі,
Щоденність
Strekoza — 23/11/2007 - 13:36
Ти посилаєш меседжі у шибку -
Реальність розбиває на шматки.
З тобою упіймали рибку -
На згадку, бережем її кістки.
Без відповіді, всі мої поради,
Без догляду, всі твОї почуття.
Ти як метеликів, збираєш мої вади,
І як молитву промовляєш каяття.
Буденність знов на нас полює,
на серці нОшу амулет,
Сон
Ihor Zubrytskyi — 22/11/2007 - 16:31
Тепло по тілу розпливається,
Не знати чого,
Можливо чогось бажається,
Та уже все одно.
Свідомість відімкнулася,
Стала на автомат.
Усе нестримно закрутилося,
Заблистіли сотні кіловат.
І слайди дня раптово промайнули,
Розрізнені картини сну,
Їх вже давно свідомістю забули,
Не втілили свою мету.
Сон на повіки налягає,
Ти саме та...
Funki — 21/11/2007 - 14:07
вірш перероблений під пісню...
Так часто мені здається,
Що ти і є – саме та…
Поряд з якою серце бється
Моє точно не спроста
Я люблю твої поцілунки
Я люблю твої ніжні вуста
І ціную наші стосунки
Бо відчуваю, що ти саме та….
Ти саме та..
Без якої я, сумую я,
Ти саме та…
З якою я, сміюсь я,
Ти саме та…
З якою я, одружусь я!
роздуми про вічність
Покидьок — 20/11/2007 - 19:42
учора пив у самоті
сухе й червоне як сам любиш
і вже здавалося засох
але у Манна інші плани
Це все про смерть
за пів години ти дізнався з назви
що пахла гидким парфюмом
дівчини
з екслібрисом і б'юстом
На третій зліва
а бо ж на першій із кінця
ти впав навзнак
в "палкі обійми ліжка"
У літьному платті серед снігів
Strekoza — 20/11/2007 - 14:15
Босоніж по плитах,
Ступаю непевно
У літньому платті, серед снігів.
І подив в долонях,
І гордості зевно
Аби розпізнати мене не зумів.
Не бити на сполох,
Не йти за тобою
У літньому платті серед снігів.
Носити мінори
І клаптик спокою,
Питати поради у сивих дідів.
Тримаюсь міцніше,
Шукаючи погляд
Блукаючи Печерськом...
Муза — 19/11/2007 - 18:39
Розпити каву місячної ночі,
Вгадати зірку у твоїх очах,
Блукати по Печерську до півночі,
Не загубивши мрії на вустах.
Піти, як хочеш, можна по калюжах,
Босоніж по асфальту. І нехай
Весь світ чекає. Це – непереможне.
Це – божевілля, небосхилу край...
Зануритись у сяйво ритму танго,
Відчути погляд неба на собі...
У твоєму волоссі заплуталась ніч
І фарби туману блищать у очах.
Я минуле своє вчора кинула в піч,
Заборонила приходити в снах.
А смуток горланить і все ріже думки
І тисне на серце не пройдений біль
А сльози дощами омивають шибки,
Зацвітає в душі самотності цвіль.
Тільки слово твоє і вже я на межі,