травневі дощі
airpoet — 8/12/2007 - 21:47
травневі дощі
навряд чи встигнуть скінчитися
перш ніж ти приїдеш
благатимеш спеки й спокою
а матимеш мляву свободу
чи пересувань
чи води дощової напитися
і так слідкуватимеш ти
за моєю рукою
що буде в повітрі
виписувать ініціали
і линути спрагло
до твоїх рук
твого обличчя
усміхнешся так ніби все це
уже й не до тебе
Хробачки маленькі
Розїдають серце...
Плавиться як масло,
Плюється радіаією.
Хрумають та й думають,
Згадують і плачуть.
Кислотою стікає,
Обпікає долоні.
Холодні ночі
Без тебе.Заплакані
Очі не бачать,
А вуха не чують.
Ночують хробачки,
Серце розїдають.
Хрумають тихо-
У подушку капають.
На дереві повісився перший сірий сніг...
fynzik — 7/12/2007 - 15:17
На дереві повісився перший сірий сніг
І стало чомусь шкода, що вчасно не утік...
А осень вмить заснула. Насправді. Назавжди.
Мені здається можна, та й треба не прийти...
І стало древам важко їх на собі тримать.
Так шкода! Адже листя не встигли ще зів"ять.
По ним провів хтось жовтим, а там ще й і рудим
ти дивишся, коли я йду
Selfkill_Malvinko — 6/12/2007 - 20:22
ти дивишся, коли я йду
я йду, тікаю, більше так не можу
можливо інше щось знайду
а ти зустрів на мене дуже схожу..
ні, не зустрів, вона була давно
і, певно, я на неї дуже схожа
казав - минуле не повернеш все одно
але вона мені чомусь ворожа.
о, так, ревную - не дарма
але за щастя я боротися не буду
бо, знаю, щастя, то не боротьба
Спектакль кохання
blooDream — 5/12/2007 - 13:59
Поступово гасне свічка,
Я в руках її тримаю,
Наступає темна нічка
Я у ній себе сховаю.
Ніжний подих раптом в вухо...
І ,тепло в усьому тілі,
А в очах яскраві зорі,
Моє серце полонили.
Взяв за руку:”Чуєш стукіт?
Кров пульсує у всім тілі..”
Дивні грають фарби неба,
Світить місяц у долині.
Відчуваю твої губи-
Чари поряд..
blooDream — 5/12/2007 - 13:52
Кожен із нас, можливо й раз
Хотів покинути цей світ,
І, відірвавшись від землі,
Далеко в далі полетіть.
Ось я, десь тут ,ще не збагну,
Сиджу, дивлюсь униз.
Там метушня і люди ходять
А я – одна із них.
Можливо сяйво я нічне,
Маленька зірка удалі,
Горю і, сяйвом тим нічним ,
Доношу спокій до землі.
Але там галасливо дуже,
Мелодій стиглий аромат
Духмянив звуками серця.
І розцвітав осінній сад
На радість музики творця.
Ще в голові звучить той джаз,
Ще саксофон дурманить слух.
Він грітиме іще не раз
Мій дівочий, ніжний дух.
Ще барабан звучить в умі,
Жене утому в інший бік,
І страждання всі німі,
І весь біль від скрипки втік.
назву його"бла-бла-бла"
Selfkill_Malvinko — 5/12/2007 - 00:03
примерной боли неповиновение
прикосновения губ прикосновения глаз
и перед сердцем - это лишь затмение
прошу уйти, отвянь, замри сейчас.
и сколько в мире этом разных судеб
а ты вот снова здесь передо мной
хочу чтоб день другой настал и ведь он будет
отстань, отвянь умри, прошу, любовь
========================================================
треба вже кудись йти
Selfkill_Malvinko — 4/12/2007 - 01:16
треба кудись йти,
треба кудись подітись.
я вже давно не писала листи,
хочеться з сірістю вічності злитись.
так ми колись були разом.
хочеш назви:"Змія!"
але не мушу боротися з часом,
вибач, уже не твоя..
мрії розбила лиш словом
вірю,ти знайдеш нові за мить
знайдеш нову мене обов*язково
Озирнись
Чорнобрива — 2/12/2007 - 19:12
Там, де повітря омивається водою,
Де кригу обійма живий вогонь –
За третім сонцем стрінемось з тобою,
За третім подихом скривавлених долонь.
Там, де каміння рясно всипане зорями,
Де чутно сум дерев і водоспадів мову...
Зустрінемось, і різними шляхами
Підем за обрій, по одинці знову.
Там, де земля смарагдами цвіте,