Чому листя жовтіє?
Олександра — 15/12/2007 - 18:26
Чому жовтіє листя?
Бо вже прийшла пора,
Пора відкрити крила,
Злетіти навмання.
Воно жовтіє швидко
І оком не моргнеш.
Так і життя стікає
Його і не вернеш.
Життя, назвати миттю, неможливо.
Воно звичайно швидше ніж вона,
Але так час неспливно лине
І ось ти є, а ось тебе нема.
І линуть думи вверх
І їх вже не зупиниш,
Моя душа, мов зранена пташина;
Підбита ніжка, зламане крило.
Із кожним днем стає темніша днина.
Вернути хочу, що колись було.
Літати важко – крила непослушні,
Думки також у гору не летять.
Щомиті я молюся про насущне.
Уста шепочуть,-душа й серце сплять.
Не маю сили, стати на коліна,
Перед хрестом схилити голови...
Не знаю , що зі мной
Чому колотить серце,
Наповнилось брудним сміттям
І колить наче скельце.
Дивлюсь у дзеркало , воно-
Відображає все.
Показує брудну пиху.
Яка заповнила мене.
Вмиваю личко у воді,
І бачу знов себе-
Розкоші пишні, наче гроб
В жадобі поховали все.
Дивлюся в прозору чашу я
І чітко бачу злість
Дослід почуттів
blooDream — 13/12/2007 - 23:07
Ти помітив напевно-докорінно змінилась
Все це трапилось дуже раптово.
В день весняний у світлі яскравого сонця
Я побачила раю куточок.
Потянулась рукою,щоб насправді відчути
Теплий подих безгрішного місця,
Крок зробила наступний та мені не судилось
Ранок новий зустріти на волі.
Ти залишився жити-можливо твій вибір
ЧОМУ ЛИСТЯ ЖОВТІЄ ?
Saturn — 12/12/2007 - 17:38
Чому сумує осінь? Тихий день
За вікнами мені розповідає
Бувальщину або казки – не знаю,
Та прислухаюсь до журних пісень.
Світ розмальовано у жовті кольори:
Жовтіє глина, вимита дощами,
Пожовкле Сонце сходить над кущами,
Вдяглись дерева в жовтий лист жури.
Цей колір – чарівник: він має хист –
Далекі речі ніби наближає,
Добре відоме таємне
blooDream — 11/12/2007 - 14:24
Таємницю хочеш скажу?
Котру знають тільки зірки.
В темну ніч на весь світ прокричу
Те ,як сильно тебе я люблю.
І в захопленні межі не маю,
Почуття це мене розриває,
Але серце твій ангел змиряює,
Почуття це високе схваляє.
Дружба- це, як нагорода,
Що не завжди у силах цінити.
Але зараз я прошу у Бога,
Це на віки зі мною лишити..
Незнанні тіні кохання
blooDream — 11/12/2007 - 14:20
Місяць—сонце ,день та ніч
Все мінялося навколо,
Серпень травень все частіш
Пробігали своє коло.
Люди йшли туди й назад,
Інші навіть не вертались,
Тільки серце у грудях ,
Все частіш й частіш стискалось.
Думала ,минеться все,
Пройде час і я забуду
Бо не можна вже змінить,
Бо не можна повернути.
Був раніше лищ один,
мило, а чесно - тупо як ніколи..
Selfkill_Malvinko — 9/12/2007 - 00:23
я встану тихо, зодягнусь
піду вглиб міста ранком
я просто звідси вирвусь
насолоджусь пустим світанком
зустріну вітер і туман
вдихну таку п*янку свободу
але це все самообман
нема її, шукайте вроду
я знаю, як заграє листя
і як засвітиться вода
я дуже хочу вийти звідси
але душа моя рида...
p.s.настрій - щастя
кут глухий
airpoet — 8/12/2007 - 21:56
ось розумієш страшні речі
постійно хочеться втекти
один лиш тільки сором втечі
і сухість слова "відпусти"
я б ладна згризти цю решітку
а замість маю схильність музи
на ґратах граю злу чечітку
нервову
далі - блюзи блюзи
отак і маєш
безліч раз
знайдеш свій шлях і тут же втратиш
позичиш сили вкрадеш час
хворій, кохана, на життя
airpoet — 8/12/2007 - 21:48
хворій кохана на життя
і не вітай мене зі святом
вважай мене примхливим катом
а краще викинь на сміття
хворій кохана на життя
ми скаржитимемось на долю
ми винесемо вирок їй
і проти того ти не смій
підняти голосок свій кволий
ми стали кращими в неволі
тож скаржитимемось на долю