Місяць—сонце ,день та ніч
Все мінялося навколо,
Серпень травень все частіш
Пробігали своє коло.

Люди йшли туди й назад,
Інші навіть не вертались,
Тільки серце у грудях ,
Все частіш й частіш стискалось.

Думала ,минеться все,
Пройде час і я забуду
Бо не можна вже змінить,
Бо не можна повернути.

Був раніше лищ один,
Наче світ в кінці тунелю.
І гадала я ,що ти
Не покинеш цю пустелю.

Цю пустелю -де одні
Ми з тобою,в цілім світі
Не існує сили зла,
Що могла б усе змінити.

Та в один прекрасний ден,ь
Чи жахливий ,вже й не знаю,
Ти з’явився-інший він,
Що зумів все зіпсувати.

Ні !я лиш себе виню,
Що не в силах устояти
І спокуси тої плід
Я надумалась прийняти....

І тепер не знаю я,
Що гадати і як жити,
Коли є обоє ви
Господи, ну що робити?!

Серце ,наче той кокос
Розкололось в дві частини
І пече наче вогонь
Мої груди, нема сили.

І кохаю вас обох ,
Хоч таке не може бути
Всі говорять навкруги,
Та не можу все забути.

І залишила тебе й тебе,
Йдіть по світу ви без мене
Буде краще так для всіх,
А можливо й гірше.

Вибачте за всі слова
І брехню, що говорила,
Що на ваші почуття
Я ногою наступила.

Моє серце ще болить,
Бо не може з цим змириться.
Ви йдіть далі і живіть,
Бо одна лиш я в усьому ВИННА.