Вічна пам'ять
blooDream — 6/01/2008 - 18:56
Чому?чому?скажи,чому?
Не може розум осягнути
Того печалю і жалю,
Як ти надумав себе збути.
Навіщо?розкажи мені,
Що в серці милім відбувалось?
Куди летіли ті думки
І ті шалені очі рвались?
Твій погляд пронизав наскрізь
В тумані ясно відбивався,
І в мить зимову,як ніхто
Ти вмів так добре зігрівати.
Чого тобі не вистачало?
Коріння роду
Тимофій Західняк — 4/01/2008 - 15:28
Моя бабуня (царство їй)
Була поетом -
Бува до пісні "на ходу"
Додасть куплета.
А голос мала чарівний -
Співала в храмі.
Господь від неї щось вділив
Мені і мамі.
Воно незримо пророста
Годинно й денно...
У вчених відповідь проста:
"Спадковість,гени".
***********************
Я,власне,тут не про талант,
Не про природу, -
Різдво
Тимофій Західняк — 4/01/2008 - 15:26
У стаєнці світу Спас
Народився днесь для нас,
Вік за віком йшов і ось
Богом звіщене збулось.
Вифлеємська славна ніч,
Сяйво сяє із облич.
Спас родивсь – радіймо в Нім,
Хай співа Єрусалим!
Ось лежить у ясельцях,
Той, чий трон на небесах.
Херувим і серафим –
Всі вклонились перед Ним.
«Свят, свят, свят» співа усе,
Листопад
Тимофій Західняк — 4/01/2008 - 15:23
Останні новини чули?
Вчора якийсь дивак
В парку давав червінці!
Усім? Так?
Та найбільше дісталось
одній закоханій жінці.
Гм...Від таких новин
чиниться тільки клопіт,
До речі, а як ім"я того пана?
Здається Листопад...
Мені набридли ці слова,
Що вже не гріють серце.
Втекти від тебе у життя
І спогади всі стерти.
Та вирвані ті дні з життя
Так ріжуть серце, ниють
.................
Не хочу чути я тебе!
І бачити не хочу!
Між нами б'є дощу стіна,
Холодна і нестерпна
.................
Даруй вже, милий, за буття,
Що я тобі відкрила
................
Зимова сплячка
sashenika — 3/01/2008 - 10:18
Слизькі дороги ставлять підніжки,
Холодне повітря морозить легені.
Сонце дарує тепло, але трішки.
Заметіль танцює, немовби на сцені.
Скували душі будні-чортяки.
Загниває у грошах щасливе життя.
Любов подає невидимі знаки,
Але їх ігноруємо без каяття.
Це існування – суцільна калюжа,
Що замерзла назавжди без вороття
Перепрошую
МаріЯ — 2/01/2008 - 17:25
Пробач…
За те, що я роблю пробач
Що з розуму сходжу
Прости
Відпусти
А ти відпустив
А я не пішла
Не можу, не буду, не треба
Остання надія весни
Що кригою наскрізно скресла
Останній цей спомин ясний
Прощальна надія кохання
Без сенсу, без віри в життя
Яке нас чекає вмирання?
Чи буде у нас майбуття?
Протяжність
МаріЯ — 2/01/2008 - 17:21
Чим довше, тим далі відходиш…
Так, що не можу дотягнутись.
Час мов навіжений
Трощить, ламає, божеволіє…
Навіщо світло не заломлюється?
Для кого це все робиться?
Невже тобі так приємно знати,
Що я знемагаю тут
Без тебе!!!!!!!!!!!!!!!
Ти залишив так і не бравши
Найсвятіші у світі стосунки
Знову «не»…
А Ти пробач, прости, благаю
Початок з кінця
sashenika — 2/01/2008 - 10:24
Ми знов рахуємо роки.
Старий женемо у минуле.
На рік постаршали батьки,
Дитячі витівки поснули.
Ми знов надіємось на шанс,
На білу чистеньку сторінку,
Що все чудово стане враз,
Що зацвітуть дерева взимку.
Десь у кутку стоїть відро.
В пісок посаджена ялинка.
Вже мертве все її нутро,
Але вгорі палає зірка.
ти ідеш до поезії
airpoet — 27/12/2007 - 05:06
ти ідеш до поезії
наче до бога
ніби все розуміти
то конечна потреба
в розлінованих аркушах
на вогких підлогах
скрізь усюди лишаєш
на згадку про себе
нестрункі рядки слів
кілька кроків непевних
так поводиться злодій
або часом дитина
що навшпиньки ішла
і ховалась даремно
бо ніхто і не спав
чи існує провина