Зимова сплячка
sashenika — 3/01/2008 - 10:18
Збірка: Зимове віршування
Слизькі дороги ставлять підніжки,
Холодне повітря морозить легені.
Сонце дарує тепло, але трішки.
Заметіль танцює, немовби на сцені.
Скували душі будні-чортяки.
Загниває у грошах щасливе життя.
Любов подає невидимі знаки,
Але їх ігноруємо без каяття.
Це існування – суцільна калюжа,
Що замерзла назавжди без вороття
Замість душі у кожного стужа.
Обличчя в борознах – постаріло життя.
Серце ще б’ється, хоче рятунку,
В очах ще жевріє напівмертва душа.
Вона проливає сльози смутку.
До щастя повземо не поспіша.
Голос в безвиході хоче кричати.
Безперервно втікати вже ноги болять
Втомлене тіло все мріє спати,
Хоча усі люди і так сплять.
Ти не ввійдеш у відчиненні двері.
Твої очі не бачать щасливе життя.
Чому ти не віриш в миті веселі?
Чому вибираєш сумне забуття?
Чому не хочеш вічно кохати?
Чому ти так вперто не віриш в любов?
Чому так робиш, я хочу знати?!
Чому ти від себе утікаєш знов?