Збірка: Про те, що наболіло
Моя душа, мов зранена пташина;
Підбита ніжка, зламане крило.
Із кожним днем стає темніша днина.
Вернути хочу, що колись було.
Літати важко – крила непослушні,
Думки також у гору не летять.
Щомиті я молюся про насущне.
Уста шепочуть,-душа й серце сплять.
Не маю сили, стати на коліна,
Перед хрестом схилити голови...
Знаходжу у стаєнці жменьку сіна
І згадую про Заповідь Любви.
От так живу, не знаю слів образи.
Від всіх ховаюсь, в груди себе б’ю.
Не можу злікувати тої скази,
Однак Тобі все, Боже, віддаю.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 7.00