має випасти...
рибка — 9/10/2010 - 21:16
завтра має випасти сніг
завтра має закінчитися життя
звичайно якщо воно не закінчиться
вже сьогодні
якщо тепло твох сліз
не змусить когось почати
дихати якось інакше
кохання яким безпорадним
воно не було б
мусить мати свій кінець
його зникнення має дати
тобі новий простір
де б ти не зустрів
свій останній день
де б ти не залишив спогади
про останню свою осінь
все-одно прийде зима
котра поставить свою масну крапку
хочеш ти цього чи ні
вона закусивши заячу губу
сильно зціпивши стерті зуби
не дасть тобі жодної можливості на спогади
ти знову перестанеш вірити
якщо треба...
рибка — 9/10/2010 - 21:14
якщо треба
я вирву твоє серце
і покладу на його місце
тепле достигле літнє яблуко
а рану зашию білою тонкою павутиною
якщо треба
якщо треба
я обітру твою шкіру
солоною морською водою
буду носити її в пригоршні
і лити просто на твоє обличчя і волося
якщо треба
якщо треба
я поїтиму тебе медовим вином
солодким липким наче час
щоб твоє тіло і твоє літо
злилися в одному не стримному танці
якщо треба
якщо треба
якщо це дійсно тобі потрібно
якщо це насправді потрібно мені
я прийшов...
ось тобі моя карма
тепер можеш розітути її
наче віварного пса
просто вздовж худого хребта
певен, тебе вразить несиметричність
отих кривавих плес
де ще кволо тріпотітиметься
худа рибина мого воскресіння
не жалій її
зачепи нагостреним гаком
та лупцюй з усіх сторін
вона ж у відповідь буде жадібно
бо востанє
хапати залишки повітря
не бреши що ти того не хотіла
розтягуй бажання
нанизуй мою душу
на сталеві леза свого гніву
немов маслини
мов вчорашні сновидіння
закрий усі порти і портали
якими до мене приходить життя
зачини усі вікна
не дай мені нагоди вдихнути
Вже тоді
Pampeliška — 6/10/2010 - 12:18
Вже тоді, коли
я почала не розуміти
свої ж вірші,
коли слово
дивно бриніло
між сном
і дійсністю,
можна було
запідозрити
його – як дивну з’яву.
Можливо, це
справді був він:
у ті часи – ще
геть чужинець,
який був наче
одна з тих
книг, що не сподіваєшся
прочитати.
Можливо, це він
був загадковим передчуттям
чийогось осіннього
візиту –
коли з вересневим
холодом закрадається
приємна тривога
у душу.
Може, я би розпізнала
його, якби не
сотні облич і сердець,
які я даремно
намагалась відкрити.
А ця подорож, можливо,
була б тихим
пристанищем
стерті в польоті до білості очі
Prevara — 23/09/2010 - 21:53
стерті в польоті до білості очі
роблять тебе невпізнаним
чи невпізнаваним
може це і є щастя -
приходити легко
минатися тихо
торкатися тепло
проводити рукою по щоці тому
хто ніколи не болітиме
може це і є любов -
коли не болить
може це і є любов -
коли тепло
коли наповнено
коли непомітно
може це і є любов -
коли молодій траві стає так
призахідно сонячно
може це і є ти -
коли непевно
коли невизначено
коли сьогохвилинно
може це і є ми -
коли просто так
Я нафарбувала губи
bohemka — 18/09/2010 - 17:00
Я нафарбувала губи
Червоним кольором артеріальної крові
Обрізала нігті під корінь
І залила їх чорним лаком
Подивилась на оксамитову сукню
У шафі.
Сукня висіла на вішалці як спецкостюм супергероя.
Хто я?
У моїй хаті
Зайвими бувають люди
Тут існують предмети
І часом – я.
Така вперта
Казала мамі, коли виросту
І матиму свою хату
Ніколи не прибиратиму
Часом тут пахне цвіллю
І простирадла давно не прані
Але мені так байдуже
І так затишно.
Жаль що немає ванни.
І я ходжу гола серед повної антисанітарії
Кава збігає на плитку
У сотий раз.
Твої давні страхи заважають дихати вільно
під ребрами коле крижинка старих поразок
Кай за два кроки до літа
ще не віриш у його існування
зрештою як і в своє
знаєш лиш мову готичних ліній
що їх біг догори
більше схожий на самозахист
у зіницях твоїх по спіралі кодується холод
і чиїсь імена покидають тебе із останнім теплом
птахами кольру перших вишень
більше схожим на колір любові…
чия сльоза порятує тебе?
всі Герди розучились плакати…
доведеться мені
Новорічний вампір.
Василь Пузанов — 9/09/2010 - 13:56
Насмоктавшися крові
Задоволений вщент
Вампір
Пикою в сніг
І лиже ніякий
І йому наплювати
Що тут навкруги
Навіть старця сухого
Важко знайти
Бо як очі з червоних
Ледь білими стануть
Полетить знов нерівно
До міста
Кажан млявокрилий
Не доріс...
Дядько Валєра — 28/08/2010 - 19:00
Хочеться щось "збацать" у верлібрі...
Жанр - я добре знаю - не простий!
Тут не будеш пУрхать, мов колібрі,
Якщо ти в своїм нутрі пустий!
...-піпі ...піпі ...піпі ... Замахало!!!
Ні хре-на не ви-хо-дить!
Та ну його нах!
...Не доріс іще я до верлібру -
Я - поет дрібнішого калібру,
Мені більш близька РИМОМЕТРІЯ,
А верлібр - поки що - лише мрія...
Добре, іншим разом!..
Інтимна лірика
ОсьЯ — 28/08/2010 - 12:39
Не віднось мене до своєї інтимної лірики -
Я ніколи не буду твоя.
Не тавруй мене, не кидай у список противників,
Розділяй, бо між нами межа.
Усвідом, що ніколи нічого не станеться,
Спільного щастя для нас нема.
Критикуй сам себе - в тебе повно несправностей.
У мені ж їх насправді нема.