Погляд старший
Pampeliška — 21/08/2010 - 14:10
Той погляд старший
за могили
на цвинтарі жидівського міста.
Хоча майже всі його улюблені автори
ще живі.
Він усміхається, наче йому
дванадцять років, коли
згірклий письменник жартує про
передчасну старість.
Але мої вірші
гублять музику,
коли поміж їхніх рядків
з’являється його
потойбічне серце.
Воно сяє темним
світлом найневідомішої
печалі і затьмарює
невибагливе сяйво
моїх німих пісень.
Якщо можна бути
більш онімілою чи зчудованою,
то такою я і буду,
коли ти в черговий раз
усміхнешся так,
наче тобі дванадцять.
Відповідальність
68 — 2/07/2010 - 23:47
на межі між прожитим і сказаним
пізнані і подолані, геноцидно існуючи
нам би імен своїх не забути
бо мовами нашими все уже виголошено
зміст усіх слів розкрито
крихкі, нетривкі займенники
я, мене, що, нізвідки
призупинені акти самопізнання
можуть закінчитись самопоглинанням
не бути мені ні Богом, ні мовою
я, може, мислю не тією півкулею
марю небаченим
на священній горі рибин нагодую іконами
як було вже годовано в далекому часі
двома рибами і п’ятьма хлібами
п’ятьох тисяч самотніх
накресли на руці свій маршрут відлітання,
бо словом тебе прикую до твого відродження
Кінець сама побачу
ОсьЯ — 23/06/2010 - 18:47
Я бачила як проходять хвилини
Повз мене.
Я не вміла усміхатись щиро -
По-дитячому.
Я не знала як писати картини
Фарбами.
Я бачила як падає дощ
Осінній.
Хоч відчувала на своїх щоках
Весну.
І не зуміла подолати ліні -
життя пройшло.
Шалений дощ все падає
З очей.
Стікають чорнила зі стіни -
плачу.
А музики уже нема -
кінець сама побачу.
стаємо вільними
розсипаємось кульками ртуті із розбитого термометра
і не знайдеться більше такої руки
щоб нас позбирала
без шкоди для власного здоров’я
пророцтва не збуваються
і вечір пахне м’ятою
і світ зійшовся клином
на цій твоїй журбі
пророцтва не збуваються
спиваються оракули
і відьмочки збиваються
з дороги на мітлі
Лише у прожилках
припухлого листка
можеш вичитати
мої тілесні насолоди
і якщо липкий клей
не схлипне
від твого дотику
крихітні зелені гноми
покажуть тобі
абетку
лету вій і поруху очей
щоб навіть узимку
коли сон і туман
однакового кольору
ти міг спопелитися
від найменшого подиху
вітру
Друг
Кульгавий їжак — 26/05/2010 - 01:10
такий хороший
я навіть тебе не хочу
образити чи зачіпити
своїми словами цупкими
такий милий
ти наче цукор у каві
я можу жити без тебе
але ти такий ласкавий
ти завжди сидиш поруч
коли опускаю вії
коли закриваю очі
я навіть тебе не хочу
і зараз тебе не бачу
тому що ти дуже справжній
тому що ти дуже дуже
друже.
Мені так хочеться
Кульгавий їжак — 26/05/2010 - 00:58
я тебе обійму
тихенько
не сказавши ні слова
не спитавши твого дозволу
просто мені так хочеться
ми будемо дивитись
на сонце
очі наповнювать ніжністю одне одного
трішки дитячі і такі наївні погляди
я покладу тобі голову на плече
бо так зручніше
обом
бо так підказує мені серце
моє
бо на жаль я не чую твого
Ти будеш зі мною...
denisrevutsky — 14/05/2010 - 18:32
Біль.. спокій...
А що далі??
Можливо сон,чи смерть??
Чи може новий день?
не знаю....
Я знаю тільки
ЩО ти будеш зі мною,
Бо відчуваю
Подих твій з собою
Твої очі вічно бачу
В сні чи наяву як промінь
що світить з висоти у даль
Чи може то міраж?? не знаю...
Я знаю тільки...
Що ти будеш зі мною....