Про сенс
Крапля неба — 24/01/2010 - 13:27
Кожному з нас своє,
Моя мета єдина…
Все саме так повинно
Бути,як воно є.
Ця неповторна мить,більше її не буде…
Lady in red
Оленка Сумненька — 20/01/2010 - 15:08
Бувають моменти, коли життя котиться під три чорти. Настрій теж рухається у вищеназваному напрямку. “Де-преее-сія” – шиплять психологи з телеекранів. “Поствихідний синдром” – додають глянцеві журнали. “З жиру бісися” – сердито промовляє у слухавку подруга. Коротше кажучи, невесело.
Клац!
Варвара Серафим — 19/01/2010 - 21:54
Жаль, що в житті немає статусу "невидимий для всіх". Було б дуже зручно використовувати таку можливість. Можна було б вирішити усі негаразди уникнувши їх. Не встигла вчасно здати проект – клац! І замовник забув про моє існування. Іду вулицею і не бажаю ні з ким спілкуватися, а назустріч перше кохання – Клац! І він проходить мимо, не звертаючи на мене уваги. Зайва пляшка віскі на кордоні може завдати неабияких прикрощів – Клац! І митник здивовано кліпає очима – примарилося... Залишив коханий, зрадив, образив – клац! Зникла я, а відповідно і біль, спричинений вчинком дорогої людини...
Сповідь графомана
glory — 18/01/2010 - 23:48
Я не назву себе
митцем,
лише заядлим
графоманом
із повним хитрощів
лицем
займаюся самообманом.
Складаю з буквочок
слова,
закручені і мудрі
фрази,
коли ж у них життя
зника -
немає більшої образи.
І таке буває...
Крапля неба — 18/01/2010 - 18:55
То була ніч…глибока і безпросвітна. Він раптом прокинувся, розплющив очі, заглянув у темряву. Через відкрите вікно прохолодний вітер приніс її аромат. Цей аромат він уже майже забув. Лише від неї пахло жасмином і ще чимось неповторним. Лише від неї…Він більш не хотів спати, сів на ліжку, взяв до рук гітару. Спробував щось зіграти, але не виходило. Зірки світили у вікно…Чорт, йому згадалась та ніч, де був дах, вони і вино. Тоді зорі світили так само, тоді він знав, що таке щастя. Гітара повернулась на місце і він вперше в житті не міг підібрати музику, яку б зараз хотів почути.
Ледик
Юліта Вітер — 15/01/2010 - 01:38
Сьогодні свято? Татка нема вдома. Та ні, просто в татка завжди свято…
А на дворі мороз, холодно. Гарно дивитись у віконце, спостерігати, як любенько сніжинки вкривають землю. Та холодно біля вікна, задуває… Посидіти б поблизу грубки. Та де там! Вона холодна… О, мама прийшла. Принесла три полінця. Каже, останні… Розтоплює. Запалює сірника… Казала мама, що не можна маленьким діткам гратись сірниками. .. А Олечка і не грається, у неї Ледик є .
Мою Ненависть звуть Тетяна...
Юліта Вітер — 14/01/2010 - 01:22
Мою Ненависть звуть Тетяна. У неї карі очі і чорне волосся… а ще досить миленьке і приємне обличчя. І взагалі, про таких кажуть: «хорошенька»…
Вона не носить коротеньких спідничок і босоніжок на високих шпильках. А ще вона не фарбує очі чорними тінями. І вона не місцева. Вона з Тернополя…
А саме головне те, що вона зовсім не схожа на мене. І ще… він її любить. І він не мій. Не для мене, не зі мною, не мені, не мій…
На ґрунті чорнім забуття...
Валентина — 12/01/2010 - 15:13
На ґрунті чорнім забуття,
На місці страху і надії
З'явилось молоде життя –
Нові бажання, нові мрії.
Маленький пагінець проклав
Собі дорогу крізь зневагу.
Він ще слабкий, а вже дістав
У смерті першу перевагу.
ТРИПТИХ
1
Туман в душі – це не туман в природі.
Він нам підвладний при любій погоді.
І тільки від бажань і від зусиль залежить,
Летіти нам, чи за польотом стежить.
2
Надворі дощ і в серці задощило –
У грудях від образи защеміло.
Тут парасолька геть не допоможе,
Потрібно слово тепле і погоже.
3
Грім прогримів у небі і у скронях –
Тримає голову людина у долонях.
Природний грім приніс пусті страхи,
А грім у скронях – мрії і гріхи.
Доволі смішно
Kseniaster — 9/01/2010 - 18:45
Є в цьому щось доволі специфічне: гаряча кава, вранішня вулиця, перехожі, що здивовано позирають на тебе заспаними очима. А ти собі стоїш і п'єш «гарячу і гірку», незважаючи на цей космоспецифічний оточуючий світ…