Зрада
switlachok — 6/05/2010 - 14:32
………Коли я б не їхала на своєму зеленому велосипеді через це село, там завжди на середохресті сидів чоловік років, приблизно, тридцяти.
Сидів у своєму візку, як помітно, мав покручені ноги й до того ж усім своїм виглядом, поведінкою був схожий на людину, несповна розуму. Щоразу, коли я проїжджала на своєму велосипеді повз нього, то він завжди починав щось незрозуміле вигукувати й рукою посилав мені сотні повітряних поцілунків. Мене це завжди смішило, і я теж махала до нього рукою. І їхала собі далі.
Нехай краще згниє чим засохне
Биндас Оля — 6/05/2010 - 10:46
День голодний, беззубий, зґвалтований. Шукає всередині залишки совісті.
Ти обв’яжи мене синіми дротами, репетуй про кохання, а я витру пеніцилінові стінки серця і вдаватиму, що все ок.
Одягаю рожеве, посміхаюсь квітам, вони у відповідь показують язика. Напевно, їм не смішно або нецікаво, вони ж завтра знехтують своїми пелюстками, своєю привабливістю, залишать собі лише пилок кольору дитячої несподіванки.
Родимки
Биндас Оля — 6/05/2010 - 10:46
Порахуй скільки у мене родимок. Порахував? Добре. Тепер додай свої і помнож на два.
Ти до сих пір носиш в кишені той вставний щасливий зуб покійної бабці?
Облягаючі джинси тобі дуже личать. Волосся на сідницях майже не січеться, не потребує такого клопіткого догляду – менше обгризених нігтів, обцямканих кутикул.
Не треба ком, лише одні крапки, коми –це минуле. Коли твій пес впав в кому –ми поставили на ньому крапку. Йому вже байдуже, він десь в собачому раю. Напевно, зустрів свою другу половинку з такими зіницями як у нього, з такими ж дурнуватими вухами, чудернацькими звичками.
тягучий полон безсоння
Gloria — 4/05/2010 - 01:36
Вони дивляться на мене своїми голодними і чорними очима з кутка стола. Такі жорстокі.... комп'ютерно рівні і нудно прямі губляться між собою в компактних рядках і жахають мене.
Стараюсь не дивитись в ту сторону, де глибини гістології хочуть проковтнути мене у свій тягучий і безсонний полон. Чорт..... важко признатись собі, що таки прийдеться простягнути руку назустріч страху і підсунути цю кляту книгу ближче....
Тверда обкладинка стерла кільце краплин кави, які ще донедавна так комфортно давали надію на щось хороше серед цієї тихої і, здавалось, вічної ночі.
Страх
Trivial Tale — 27/04/2010 - 15:18
Тонка грань. Тонка і невидима. Настільки тонка, що можна почути запах за тієї сторони грані.
Переслідує. Цей запах мене переслідує. Звуки з тієї сторони, вони завжди йдуть за мною. Не можливо їх не почути; це шипіння, цей різкий гострий запах.
Коли грань була майже відсутня, відчуття були ті ж. Отже, вони мене переслідують? Вони бажають мене забрати? Чи сказати щось важливе? Чомусь навчити? Нереально.
А може то не невідома в чорному плащі із косою? А хто? Янгол? Демон? Невідомий.
Мистецтво прекрасного ...
Юлія Павловська — 22/04/2010 - 22:19
Мистецтво прекрасного…
Першого квітня у маленькому місті Мукачеві відбулась виставка картин мукачівських художників. Всі вони були настільки різні за тематикою, але кожна картина була неперевершеною, казковою на яку можна дивитись годинами або навіть днями не відводячи очей. Дивлячись на картини можна було відчути, як промені певної роботи поринають у твоє серце.
Дивитись на небо є дурістю. Так само, як турбуватись про всіх. Достатньо раз чи два в тиждень спостерігати як сходить чи заходить Сонце. Цим не варто зловживати, бо коли будеш дивитись занадто довго - осліпнеш (банально, правда), будеш дивитись занадто часто - набридне. Турбуватись досить про двох-трьох. Але Турбуватись. Це не значить підносити склянку води при кожному поклику. Це значить бути з ними тим, ким ти є сам з собою. А ще треба думати про себе. Треба бути егоїстом. Бо егоїзм - то найбільший прояв любові до ближніх.
…Історія відома проститутка!
Валентина — 14/04/2010 - 11:41
…Історія відома проститутка!
Не встиг хазяїн очі затулить,
У неї замість фрака – чорна куртка,
А замість співу – починає вить…
запах свіжості....
Gloria — 13/04/2010 - 23:59
запах свіжості....
його я відчула ще з закритими очима.
зараз дивлюсь зсередини на заплющені повіки... але точно знаю, що скоро ранкове сонце доторкнеться до мого обличчя і я прокинусь.
близько сьомої.... в домі тепло.... на балконі відчувається, що ранок, але душу гріє місце, де сходиться ніжність неба з глибокою синявою моря.
запах кави створює несамовитий настрій. захотілось просто з розбігу пірнути в воду....
- все одно робити нічого,- подумала я і в цю ж мить вхопила плеєр і побігла...
котрий?
сорока-ворона — 11/04/2010 - 17:04
і не вперше, і навіть не вдруге...я торкаюся чоловіка...ніжуся в його обіймах, цілую, смакую його...але цей особливий...