Минуле, якого не було
Anastasiya — 8/02/2010 - 20:58
Кожен із нас збирає свої спогади по крихті, складаючи їх одна до одної…Згодом ці крихти утворюють цілу купу, про яку ми з ностальгією кажемо «Минуле»…
У порожній оселі
Олена — 7/02/2010 - 00:56
Вечір. А може вже й ніч. Заховалась у ліжку під ковдрою. Мерзну чомусь нестерпно… може розім’ятись… ні, поворухнутись зась, розтеклась по тілу знемога, отруїла, зкувала краще кайданів.
НІЧНЕ КАВУВАННЯ
Lana — 2/02/2010 - 01:09
Закриваю двері, зашторюю вікна. Вечір. Зимно.
Вмикаю уфо, заварюю каву, як ти мене вчив. Сумно.
Тиша, лише мишеня шарудить. У підлозі дірка.
Наливаю каву. Гаряча. Кавувати самій гірко.
Відкриваю двері, відслоняю штори.Ще не ранок. Ніч.
Не сплю, чекаю дзвінка. Хочу в тебе спитати у чому річ.
Прислухайся до вітру у степу,
Валентина — 1/02/2010 - 15:02
Прислухайся до вітру у степу,
До співу птаха, до його розмови…
Прислухайся! І не збирай брехню,
Що є дарунком від людської мови.
П'ять хвилин від початку весни
Lana — 1/02/2010 - 00:41
Мовчав телефон,
Краплі дощу відстукували
Хвилини останні зими,
А десь продавали підсніжники...
Час без тебе завмер.
Двері відчинені,
Загубила ключі,
Згадую, як ти входив сюди...
Тепер не чекаю.
П'ять хвилин від початку весни...
Прийшло СМС: «Я кохаю тебе,
А ти?»
"Доля карає дарунками..."
Ігор — 31/01/2010 - 21:59
Сонце нещадно б'є прямо в обличчя,
Плавлячи шкіру, в'їдаючись в очі.
Я плачу від ковдрою темної ночі
Сльозами із кров'ю, когось тихо кличу...
Завмерло повітря, ліхтар загасає,
У ніздрі втікає плазма яскрава.
Немов батіжним ударом ласкавим,
Нещадно дарунками доля карає...
(31.01.10)
Просто щось..
VITALIK — 31/01/2010 - 21:06
Щимить серце, вже скоро весна
Принесе і я вип'ю до дна,
Келих терпкий кохання і муки
Жар солодкої пристрасті й рути...
Обіцяю що буду кохати,
Ніжні губи твої цілувати
На руках тебе буду носити,
Моя мила й кохана навіки..
Шукаєш правду у собі!?
Валентина — 25/01/2010 - 12:28
Шукаєш правду у собі!?
А одурити прагнув ти кого?
Не інших гризтимуть тхори брехні.
Вони з'їдають власника свого!
Добро придбали, як повію
Валентина — 25/01/2010 - 12:19
Добро придбали, як повію.
Зло віддавали задарма.
Лишилося купити мрію
Й продати те, чого нема.
Не кожний вірш можливо прочитати,
Валентина — 25/01/2010 - 12:17
Не кожний вірш можливо прочитати,
Не кожна думка ляже на папір.
Є те, що треба поглядом сказати,
Хоча у тебе і поганий зір.