серце не обманює
Vert Efner — 13/05/2009 - 15:22
Інформація до роздумів: четвірка книг виданих найбільшими накладами у світі за останні 50 років:
1. Біблія – само собою зрозуміло. Джерело мудрості, духовних цінностей і т.д.
2. Коран – див Біблію. Мусульман не набагато менше? ніж християн, а то і більше.
3. «Капітал» Маркс-Енгельс – чому? – зростаюча популярність класичного (не радянського) комунізму. Просто «прикольний» подарунок. Майже 1,5 млрд. китайців.
Мені з собою ніколи не скучно :(
Vert Efner — 29/04/2009 - 20:33
Іноді, наодинці з самим собою приходить усвідомлення того, що мене немає насправді.
Що я ніхто. Нікому не потрібний, ні на що не годжуся. Намагаючись знайти сенс життя незмінно приходиш до висновку що його немає і ти дарма витрачаєш час, як свій (біс з ним) так і інших (а це вже страшніше) людей.
І тоді думаєш. А чому я, можу думати про сенс життя, про справедливість, про чесність, про совість, про багато що інше, що постійно на слуху, але не в побуті, а інші ні?
Time (банально)
Vert Efner — 28/04/2009 - 18:50
«Час розкидати каміння і час його збирати» - це старе сакрально-сакраментальне твердження, про що воно свідчить?
Про те, що на все свій час і його обігнати неможливо?
Ні! Не так! Це свідчення того, що нам дана свобода вибору. І цей вибір потрібно буде робити постійно.
Ми вільні у своєму виборі. Між хорошим і поганим, кольоровим і чорно-білим, сумним і веселим. Усе це потрібно, у свій час, у своєму місці.
У нас є свобода вибору. Свобода не від упереджень, пересудів, забобонів, негативізму, ненависті, обману.
Стометрівка
Olichka — 1/04/2009 - 12:18
Такий чудовий день сьогодні видався. Просто гріх не вийти на вулицю. Мммм…хочеться потягнутися руками вгору до сонечка, вдихнути ще трохи вологе весняне повітря.. Яке задоволення…( це коли ти безтурботний і не обтяжений буденними клопотами, коли голова не переповнена гнітючими думками про кризу, наприклад) Куди б піти??? Може зайти випити кави? Ось, в «Репризу» хоча б?
Клоун
Vert Efner — 22/03/2009 - 21:06
Клоун
Amo te plurimum
Доброго дня!
Я клоун, актор, блазень.
Сьогодні великий день. Сьогодні я вперше звернувся до вас.
Ні! Я говорив з вами раніше. Я розважав вас, грав для вас, смішив вас і сміявся над вами.
Але це не той випадок. Сьогодні все по іншому. Сьогодні я говорю до вас. Я говорю, а ви слухаєте. За звичкою, чекаєте від мене чогось особливого, чергового фейерверку, вистави…
Та нічого немає. А ви слухаєте. Чому? Ви звикли? Чи все ще чекаєте, що вистава таки буде?
Заповзають до кишень. Перебираючи рукою у кишенях запальнички, візитівки, презервативи, знаходиш їх. З’являються неочикувано. Наче дуже кохані родичі без попереджень. Дзвонять у двері підсвідомості і кажуть: “Здрастє я ваша тьотя, точніше ваші спогади”. Ти запрошуєш – на кухню. “Чаю?” – запитуєш. Потім кволо посміхнешся, якій чай коли приходять спогади.
Рвані кеди. Мають запахи того кайфово-довбаного літа. Легко носилися, правда при дощі швидко мокли.
Дощ любові
Наталя — 27/02/2009 - 12:35
Небо повільно вкривається сірими хмарами. Усі люди, втомлені від неможливої спеки, радіють легкому прохолодному вітру. Природа завмирає, наче перед сильною грозою. Але з неба починають падати маленькі краплі літнього дощу. Та з часом він перетворюється на сильну зливу. Вона змиває все на своєму шляху. Та чи зможе змити те, що є в серці?
Ти виходиш на вулицю під дощ, чекаєш на очищення, але він в змозі змити лише фарби з твого обличчя. Ти чекаєш на інший дощ? Та де ж він? Невже хмара пролетіла повз твою оселю і не вронила жодної краплі?! На що ж тепер сподіватися?
Сенс життя?
vaso — 22/02/2009 - 13:55
Людство живе і розвивається! Дійшовши до певної точки свого прогресу, воно настільки шкодить само собі, що вимирає! Але не на завжди! Людство народжується в своєму первісному стані. І знов починає розвиватись...! Такий процес триває безмежну кількість разів - Вічність! Сенсу життя дль всього людства не існує! Він - сенс життя - існує лиш для окремо взятих суб'єктів! І в кожної окремої людини він різний! В чому полягає Ваш сенс життя?
Несподівано......
Мурка — 21/02/2009 - 13:46
Несподіваний сніг завжди радує,особливо якщо він іде після тижня сірої мряки і ожеледиці...Несподіваний подарунок завжди приємний серцю,особливо якщо це або потрібна тобі річ,або від дорогої тобі людини...Несподівані слова,хай які б вони не були,постійно дивують.
Епістолярія до клятої вчительки або чорна сторона навчання
Пастор — 12/02/2009 - 14:38
Епістолярія до клятої вчительки, або чорна сторона навчання.
Місце яким я навчаюся то мабуть срака. Срака тотожна з тією сракою В котрій я навчаюся. Хоч університет то лише споруда, камінь та стіни лишень. Неживе. Живою і взагалі такою як вона є (споруда тобто) її роблять люди: Люди (вони є, справді, при чому з обох боків барикади) і людянки і людоньки (сьогодні більше про них), що в ньому працюють і навчаються.