Епістолярія до клятої вчительки або чорна сторона навчання
Пастор — 12/02/2009 - 14:38
Епістолярія до клятої вчительки, або чорна сторона навчання.
Місце яким я навчаюся то мабуть срака. Срака тотожна з тією сракою В котрій я навчаюся. Хоч університет то лише споруда, камінь та стіни лишень. Неживе. Живою і взагалі такою як вона є (споруда тобто) її роблять люди: Люди (вони є, справді, при чому з обох боків барикади) і людянки і людоньки (сьогодні більше про них), що в ньому працюють і навчаються.
Почути і побачити тут можна багато цікавого. Я, ясне діло, в лондонах не бував і царівну їхню в нижній білизні не бачив, а бачив лише те що під боком. А тут у мене, скажу я вам, - суцільний цирк і кавеен. Коротше кажучи життя „в усій його складності і багатокомпонентності”. Бачили ви коли небудь профессорів та доцентів, що мовляють зза кафедри як щире і відверте село. Всі ті індукції та дедукції вони звісно знають як свої пять соток поза хатою а інше ж усе? Як же ж воно? Чи мо нах? „Призведіть себе до спільного знаменника”. Це шо метафора така-сяка раскрасива (знаю що нема такого префікса в в українській мові ну і фіг з ним. І „тичина” теж людина. Має право) чим же ви тоді вибачте кращі за інших не-доцентів, що видають перли типу „надо расширять амплитуду леса”. Та мова і фразочки то ще діло таке... з усіма буває... Але більше за все дивує те як можна ходити на роботу, вважати себе, бляха муха, знавцем справи своєї і взагалі таким собі педегогом-трудоголіком ненавидячи тих на кого твоя праця направлена? Це як на мене дія без результата – бо результатом в нашій, не побоюсь цього слова, роботі є здорова і сильна особистість. А яка ж вона нафіг здорова і сильна коли її кожен день чмирять?
„Я така людина, вірніше викладач...” та кому потрібен викладач без людини всередині? Це що недобитки комунізму? Я не жінка я товарищ женщина, чи взагалі просто товарищ? Соціальна роль не може і права не має заміщувати роль твою основну і першорядно – бути людиною. Самольоти потім. То ідіоти та недалекі дівчатка можуть себе тішити думкою що от я на роботі буду злою стервою чи гадом а прийду додому і рааз!.. красива і добра. То все до першого зламу. Не може в людині жити двоє і щоб одне на одного не „залазити”, бо ж людина не холодильник, щоб в морозилку – мясо, на поличку – молоко.
А причина озлобленності тої чи ненависті у випадку крайньому, на мою думку (ИМХО як то кажуть), лише в тому, що почувають вони себе величними і прекрасними одягненими в лаврові вінки з степенів титанами, що стоять на пєдесталах з дипломів із завішаними до самого пупа грудями медальками за злість особливу і непримиренну, а відтак ми за них гірші. І дивляться вони на нас простих та убогих з висоти своїх „олімпів” та „вавілонських веж” і ненавидять. Чого б? Може тому що на олімпі самотньо? Чи може тому що не вартий він тих старань покладених на жертовник „науки”?.. У відповідь тривожна мовчанка. Не питайте в них – не скажуть. Тільки зуби оскалять.
Викладач? Вчитель? Хто б це? Той хто може зажбурнути стільцем в учня? Той хто кожну пару (так-так і лекції також) товкмачить тобі що ти тупий і місце твоє на мясокомбінаті (та й те, мабуть, по блату)? Тому хто скаже Так особисто підставлю морду для відвертого плювка, щоб потім витертись і підштовхнути до прірви. А як же ж ступінь? А як же звання? За що ж тоді дають? Чи може не варто ототожнювати вчителя з науковцем? Мабуть таки не варто.
Науковці б****... ще одна група зарозумників. Я звичайно не маю на увазі Ейнштейна чи Тесла... але не можу без матюків говорити про тих хто, так його раз так, пишуть свої роботи з „альтернативними” точками зору чи просто якоюсь містичною абракадаброю аби отримати той самий ступінь. Вони бач вважають що січень не тому, що пику снігом жорстким січе, а тому що робити були нічого взимку і сікли ліс під майбутні огороди. А хто взагалі тепер докаже? Давно ж було. Пиши що хочеш, а це ж дисертація! Чи як би його щось вигадати? А може вилучити з української букву „Ф”? Бо не було ж її в щирій українській. Повернемося до коріння. Ті ж самі науковці вводять у мову слова типу гелікоптер і амбассада почувши їх від модних телеведучих. Сракою до коріння пикою на захід...
І бач як ненависно написав? І я туди ж до них( до злих і фригідних. А осьо-сьо тобі на по шмарклям... Все-все я знову тут. Заламав того жорстокого гада, що вліз бува у спів душі хардкорний. Ненависті насправді немає. Злість інколи, а більше сум (з сучасною українською мовою не плутати) і співчуття. Втратили ви себе а знайшли лишень жорстокість. Ростите покидьків і радієте з того що будете не самітні.
Присвячується Г.Й.Д.