Ти питаєш чому я безкінечно довго засиджуюся у душі?… бо тільки там я можу плакати… по-справжньому захлинатися сльозами від власної безвиході… Коли ти витираєш останні краплі з мого обличчя, торкаючись так ніжно, ти навіть не підозрюєш, які вони солоні - краплі моїх сліз. А колись ти жартуючи сказав: «Коли краплі стікають по твоєму обличчю, вони так нагадують сльози, якби я не знав тебе, подумав би, що ти плачеш!!!». Це так боляче, розуміти, що ти мене зовсім не знаєш.
***
Якби від твоїх слів, дій лишалися синці – на моєму тілі не знайшли б живого місця.
ПАРФУМ
Загублена у просторі — 31/03/2010 - 21:14
«Замість того, щоб розпилятись для всіх, наче дешевий освіжувач повітря, краще бути індивідуальним парфумом для когось одного.©»
Я – твій особистий парфум. Відмінний, рідкісний і шалено дорогий. Але тобі я дісталась абсолютно безкоштовно – в дивній лотереї під назвою «Життя». Я краще, ніж Kenzo, Chanel і Nina Richi. Вони ніколи не зможуть вдало поєднати таку кількість елементів, які поєдную я: запах зеленого аґрусу; нічне повітря; ледве чутний аромат першого підсніжника; полуничну жуйку; зернятко граната; мильні бульбашки; шампанське і кавові зерна.
" Р.С. А ти?"
Lana — 25/03/2010 - 19:44
Ніч народила ранок в потугах, у болях. Він був кволим, хворим і дощовим. Весна ще барилася. Мабуть, сиділа на валізах десь в залі очікування. Вона спішила. Але ... Погода була не сприятлива для її відлету. Одна рудоволоса дівчина всю ніч не спала. Біля неї не спав один хлопець. Вони стали чужими вчора. Так склалось. Вони думали, кожен про своє.
Коли за вікном продзвенів рейками перший трамвай-задзвонив будильник. Навіщо? Просто він не знав, що ніхто не спав цієї ночі.
Чи варто слухати усіх?
Валентина — 24/03/2010 - 13:47
Чи варто слухати усіх? Так, варто.
Щоб відрізнити ворогів від варти.
А вірити усім потрібно? Ні.
Щоб душу не спалити у вогні,
Щоб не примарилися зрада і обман,
Де віри був безмежний океан.
Щоб не палали щоки від страму,
Образу не ковтаючи німу.
І не шукали винного в ту мить,
Коли самому треба все рішить.
Весна - це стан, це настрій
Валентина — 16/03/2010 - 13:39
Весна - це стан, це настрій,
Дарма, що сніжинки летять
І що горобці горласті
Під стріхою тихо сидять.
Дарма, що військові дії
Веде на полях зима.
Весна - у краплині надії,
Що тала крижинка дала.
[повія]
Вітер Ірина — 10/03/2010 - 02:04
Місто веліло себе читати.
І запускати його, як змія,
Місто вело до твоєї страти.
Хто залишається місту кратним,
Хто виробляє осінні грати,
Хай потерпить. Бо міста - повії.
Може, існує якась молитва,
Що переносить цей жовтий острів,
Що переносить цей жовтий колір
Сутінків. Сутінків. Сутінків.
Їм поволі -
видадуть постіль.
Жаль, що вони нізвідки -
Сині перевертні тиші.
Я б відшукала це місто...
Хочу, щоб вона зникла.
СМС
Кєра Гоноровий — 9/03/2010 - 03:42
Кімната, темрява, і тільки десь біля ліжка світиться телефон наче маленький вогник. Це ти сидиш на підлозі , слухаєш музику та друкуєш своїй коханій смс.Відправивши його, з нетерпінням чекаєш завітного "дзілінь- дзілінь". Ці три хвилини здаються найдовшими в твоєму житті.
" А раптом не відповість?" - Ні відповість, бо ти схитрував і в кінці смс задав якесь питання, щоб вона відповіла у всякому разі.
Пунктуація
Загублена у просторі — 2/03/2010 - 16:56
Ми сидимо поруч, мої ноги закинуті на твої. Я відчуваю на своєму обличчі твоє солодке дихання. Я повертаюсь до тебе, дивлюсь у вічі.
- Ти для мене Сонце! ( я малюю знак оклику ведучи пальчиком по твоєму носу і торкаючись маленького острівця щетини під нижньою губою).
- Справді? (ти знаком запитання заправиш мені за вушко прядку неслухняного волосся).
- Справді! (знову гладжу носа – пунктуація вимагає)) – Ти посміхаєшся.
Моя дієздатність
Загублена у просторі — 2/03/2010 - 16:44
Я можу зробити все! Пройтись босими ногами по битому склу – без жодного зойку, дорікання і прикушеної губи. Можу випити алкоголю – стільки, скільки зможу, доки не впаду на м’яке ліжко. Можу витерпіти будь-який біль – лише заплющивши очі… Можу, подолавши страх, пройтись по краю прірви над урвищем чи морем… Байдуже! Можу витерпіти укус змії, колючий мороз та млосну спеку, голод, зневагу, злість…