На ґрунті чорнім забуття,
Валентина — 15/06/2010 - 10:19
На ґрунті чорнім забуття,
На місці страху і надії
З'явилось молоде життя –
Нові бажання, нові мрії.
Маленький пагінець проклав
Собі дорогу крізь зневагу.
Він ще слабкий, а вже дістав
У смерті першу перевагу.
Магазин "Все для щастя"
Trivial Tale — 11/06/2010 - 19:10
Тихенько відкрилися двері. Брязнули китайські дзвіночки. Біля чергового клієнта тут же з'явився продавець-консультант.
- Доброго дня! Щось шукаєте?Можу я Вам чимось допомогти? - відразу запитав він.
- Так. Я шукаю відразу все: кохання, дружбу, знання, престижний університет, а потім і роботу. І якщо можна то кішку,яка б мене дуже любила.
- Звичайно. Це все ми можемо для Вас підібрати. Але чи вистачить у Вас на це грошей? Це все коштує досить дорого.
- Мої батьки можуть собі дозволити зробити мене щасливою.
Не сумуй за тим, що не сталося,
Валентина — 9/06/2010 - 09:44
***
Не сумуй за тим, що не сталося,
Що у серці твоїм не озвалося,
Що злякалось і в темряві згинуло,
А в душі тихим смутком прилинуло.
Не жалій, що покинута, зраджена,
Що словами і болем засмажена.
Невідомо, чи мала б ти долю,
Якби пристрасть здолала неволю.
Чи до пекла б "кохання" не кинуло,
Якби в темряві лячно не згинуло.
Шукаєш правду у собі!?
Валентина — 3/06/2010 - 12:37
Шукаєш правду у собі!?
А одурити прагнув ти кого?
Не інших гризтимуть тхори брехні.
Вони з'їдають власника свого!
Б'ємося о проблему сотні раз
Валентина — 31/05/2010 - 12:31
Б'ємося о проблему сотні раз
І сотні раз йдемо до звіра в пащу,
А може, варто зупинитися на час
І з боку подивитися, як краще?
Не може серце запалати,
Валентина — 31/05/2010 - 12:29
Не може серце запалати,
На щастя викинувши цвіт,
Якщо душа – це не палати,
А нірка, що прорізав кріт.
Обіймів!..(попелюшки йдуть)...
Ганнуся — 29/05/2010 - 11:08
Писати навздогін і поночі - моя погана прикмета. Хоча й стала вже звичкою. Але ж ця ніч незвичайна...я б навіть сказала, надзвичайна...
Бо вона дощова і хмарна.. Бо постіль навпрочуд холодна і чужа. І немає кави. Бо надворі весна, яку мені зіпсували вміло, як ніколи. Бо з кожним днем не нова перемога, а нове розчарування. В людях. Сьогодні ніч надзвичайна. Так. Надзвичайно усамітнена. Самотня.
На трьох...
Міла Рошена — 22/05/2010 - 22:22
Я ніколи не боялась дощів…авжеж - доволі дивне твердження, особливо як для власне цього химерного переплету світів, какафонії, що аж впивається в очі своєю безглуздістю нікому не потрібних самовиражень. Добре, що я не самотня. А буває, подивишся на міксовані зграї романтиків, мазохістів, слюньтяїв, на скляні очі і поморщені мізки і відчуваєш холод, особливо такий як сьогодні. Вони морозять, навіть коли я помираю влітку від спеки- досить зайти в такий гурт- і льодяні обійми гарантовані. Але я не сама. Як добре!!! Цікаво, а інші бояться дощів? І це зовсім не смішно !