Звір (частина 1)
Ihor Zubrytskyi — 23/10/2007 - 20:49
Тварина суспільства годує мого Звіра. Він росте в блаженстві і достатку й заповнює моє тіло.
Лицар в латах білих і на білому коні. Віри захисник. Лиш сонце зійде – знову вся земля у ранах. Під знаком звіра сонце палить тіло.
Криваві ріки. Раби. Тіла під муром. І я святкую перемогу й витираю меч об шерсть.
Я зникну з росою
Ihor Zubrytskyi — 20/10/2007 - 10:40
По полях, яругах душа моя блукала,
Тіла шукаючи,
Ходила, бажала, собі гадала,
Дороги не знаючи.
Дерева стіною стояли,
Між собою говорячи,
Подорожнього давно чекали,
До себе закликаючи.
Душа-сирота по світу брела,
Добра не знаючи,
Ніхто не вказував шлях,
Важко йти нічого блукаючи.
Усюди дорога, стежка вузька,
близнюки
Ihor Zubrytskyi — 4/10/2007 - 16:49
Чи падає дощ, чи небо є синє,
Але все одно, над світом рутинним,
Сонце яскраво всім світить.
Так й в мене моє почуття,
Через хмари життєві усі,
Із неба коханням палає.
Тебе я зустрів і втрачати не хочу,
Бо знаю що сенс тоді зникне життя,
Хоча і пізнав його я недавно.
З тобою себе відчуваю щасливим,